tin_tina | Відьми, чари, судові процеси

   З «чорної книги» Кременецького замку
   (В Катерини Диси цей розділ називається «Дітовбивство і відьомство в Щуровчиках». Справа настільки зацікавила авторку, що вона аж виділила для неї окремий розділ. І справді – злочин доволі комбінований: тут тобі і кримінальщина, і чорна магія, і польоти на мітлі з шабашем у перспективі. Є можливість скрутити все у модне «гендерне» русло, є й психологічні аспекти з суперечкою – чи то героїні розповідали про дійсні події, чи то їхніми устами промовляло «колективне підсвідоме», а то й «несвідоме». Тому слідство велося всерйоз, із залученням «містра», і акти по справі включили до «чорної книги» Кременецького замку». Хто вже роздобув собі книгу Катерини Диси, то рекомендую перечитати, а для всіх інших – більш-менш повний і зв’язний переказ. Починаємо).

   Частина перша – Євка
   Трапилося це в середині 18-го століття, точніше, взимку 1753 року і розпочалося з того, що один з мешканців села Щуровчики (теперішня назва, наскільки можу судити, - Щурівчики) знайшов у своєму хліві труп новонародженої дитини, вже сильно об’їдений свинями. Він негайно сповістив тивуна, вістка про страшну знахідку оббігла село і підозра у скоєнні дітовбивства відразу ж впала на певну Євку Станориху, яка в селі була прийшлою і, як виглядало, саме мала доходжувати вагітність. Запідозрену відразу ж доставили до Заслава (Ізяслава?), а звідти до Кременця, перший допит відбувся 9 лютого.
   Не знадобилася навіть експертиза «зацних досвідчоних невіст», щоб підтвердити: Євка і справді зовсім недавно народила. Отож жінка не стала відмагатися. Тим не менше, вона не раз плуталася і міняла показання, намагаючись якось применшити свою вину. Загалом же картина вималювалася така.
   Євка вже вісім років як вийшла заміж, однак шлюбне життя її не склалося: двоє народжених нею дітей померли, не доживши й до року («за приблизними підрахунками, 50% усіх смертей припадали на перші 10 років життя»), до чоловіка вона швидко охолола і вони фактично розійшлися. Чи то ще до розриву, чи відразу ж після нього солом’яна вдовичка завела собі коханця, якогось Леська Романчука. Саме на цьому пункті Євка й плуталася найбільше: виглядало так, що чоловік кинув її, заставши з коханцем, але ще кілька раз намагався повернути шлюбну дружину, вона ж воліла Леська, який умовляв її залишити все і поїхати з ним разом «на Україну» (оце «на Україну, в Україні» в справі трапляється кілька раз і кожного разу означає «не в нас, але десь поблизу, по сусідству»). Однак, коли Євка виявила, що вагітна, то і чоловік і коханець кудись щезли, а вона залишилася сама зі своєю проблемою і перспективою ганьби.
   Тут необхідне певне уточнення. У зв’язку з численними демографічними катастрофами попереднього періоду саме у 18-у столітті сформувалися дві начебто діаметрально протилежні концепції: про священність материнства і про надзвичайну ганебність несанкціонованих сексуальних контактів. Не буду вже заглиблюватися в діалектичні причини цього, але перша концепція мала й такий наслідок: жінки, материнство яких виявилося «несвященним», тим паче – жінки, що намагалися позбутися плоду, а вже тим більше – дітовбивці - вважалися злочинницями, останні ж – взагалі винуватими у найстрашнішому з можливих злочинів (ситуація не дуже змінилася і пізніше, навіть геніальний німецький поет, що створив зворушливий образ Маргарити, вже у ролі державного діяча висловився за страту дівчини, винної в такому ж злочині, як і його героїня). При цьому поведінка чоловіка – батька дитини, зовсім не бралася до уваги. Жінки-зведениці часто оправдовувалися тим, що стали жертвами насилля чи згрішили через цілковиту неосвідомленість про наслідки. Але це спрацьовувало, якщо спрацьовувало, по відношенню до юних дівчат, а не до давно заміжньої Євки.
   За звичаєм чи не всіх покриток та зведениць, вона покинула рідне село і прибилася до корчми у Щуровчиках. Єдиною близькою людиною, яка її не покинула і навіть пішла за нею, була Євчина мати, Марушка Тимчиха. Однак Євка цього не цінувала, вони з матір’ю, за свідченням корчмаря, постійно сварилися, і навіть їй дочка не зізналася, що вагітна. Як не дивно, хоча Євка давно вже була дорослою жінкою і мала власну сім’ю, мати все ще вважалася відповідальною за її поведінку і у випадку чого навіть могла бути притягнута до суду. Саме так трапилося і в цьому випадку, Марушку допитували, але та запевнила, що нічого не знає, дочка не була з нею відвертою, ні в чому не зізналася і ніяких своїх намірів не виявила. Ми могли б тут засумніватися – як, навіть рідній матері, найближчій людині, не признатися? – коли б така поведінка не була цілковито типовою. Поради і допомоги в такому випадку шукали у зовсім інших людей, і Євка не стала винятком.
   Однак про її конфідентку пізніше, поки що ж – про подальші події. Загалом, залишилося не так багато: відчувши наближення пологів, Євка сховалася у хліві, там народила дитину, начебто мертву, закутала її в якесь ганчір’я і залишила в хліві.
   Якби Євка довела, що немовля справді було мертвонародженим (з подальшої справи випливає, що так воно і було і судді в цьому не сумнівалися), то її звинуватили б тільки у нехристиянській поведінці (позашлюбних сексуальних стосунках, залишенні тіла дитини без поховання) і, можливо, найгіршого покарання вона б уникнула. Але далі все почало ускладнюватися і 12 лютого Євка зробила нові зізнання. А в справі з’явилася нова звинувачена.