Форумне

[tin_tina]

 Уточнені дані по книжці про Луцьк:
Троневич П.О., «Оповідання з давньої історії Луцька», Історичні оповідання про столичне місто Волині для дітей молодшого шкільного віку, -Луцьк, Волинська обласна друкарня, 2006, - 106 с. ISBN 966-361-6. Купила я її за 30 грн.
Тепер чергова закупка – Леся Ставицька, «Українська мова без табу». Ця книжка рекомендацій не потребує, я, на свій сором, купила її пізно. Може, була переконана, що для особи з моїми контактами нічого нового в цій царині не знайти :-) ? Не зовсім так. Нове все-таки знайшлося.
«А.Аранго в одному з розділів книжки, присвяченої психоаналітичному трактуванню обсценних слів, під промовистою назвою «Народжені між калом і уриною»», зауважує: «Задоволення дитини від випорожнення є такою ж мірою егоїстичним, як і соціальним. Вона хоче розділити своє інтимне задоволення з батьками. Вона запрошує їх в туалет або відвідує їх там, у своєму улюбленому місці зустрічей; хоче спільно насолоджуватися цими приємними моментами. Вона просить, навіть примушує їх. Але це невибагливе задоволення існує і в дорослому віці, хоча його старанно маскують». Як переконує автор, у дитячих емоціях закорінено приємність для чоловіків і жінок перебувати з кимось у момент «вивільнення», субститутом якої є звичка читати у ванній. Деякі народи відверто формулюють такий тип соціяльности: швед не мочиться наодинці; той, хто не мочиться у товаристві – злодій або шпигун. Подібних фразеологізмів є чимало і в українців: срати (рідше – сцяти) з кимось – знак приязні; інтимно-довірливих стосунків: срать не можу без тебе (не можу без тебе жити); один без другого й срати не піде (про велику приязнь двох людей); відмовитись від цієї звички означає викреслити людину з близького оточення: я з тобою срать ніколи не піду (рос. срать рядом не сяду); срали, срали в один глечик та й розбили (про людей, які були друзями, але посварилися».

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Мені теж з першого ж погляду видалося, що передмова там найцікавіша.

[te34.livejournal.com]

кошмар
я завжди читаю в туалеті!

[tin-tina.livejournal.com]

Привабливо, але незручно :-) Зате я знаю любителів говорити звідти по мобільному.

[aandrusiak.livejournal.com]

Дійсно! Мені б ніколи такого не прийшло в голову про оте "срати на одному полі не піду"...
Якісь дивні дитячі комплекси...

[tin-tina.livejournal.com]

Мені здавалос. що це знак особливої довіри, як у котів, коли вони дозволяють іншим котам обнюхувати своє охвістя :-)

[aandrusiak.livejournal.com]

ЖАХ :)

[tin-tina.livejournal.com]

А чому, Ви думаєте, коти задирають хвіст, коли їх гладити? Ознака довіри. "А тепер понюхай".

[app-s.livejournal.com]

Леся Ставицька, «Українська мова без табу»

"соціяльности"

це якась репринтна книга?

[tin-tina.livejournal.com]

Ні, це видавництво "Критика". Як не дасть мені збрехати maksymus, вони дотримуються такого правопису.

[maksymus.livejournal.com]

Точніше, у цьому видавництві не дотримуються чинного правопису в кожному виданні якось по-особливому. Обізнані люди кажуть, що для цього словника набір їхніх улюблених систематичних відхилень від норми був менший, ніж звичайно. Але я все одно вирішив не купувати для себе, бо не зміг би довіряти словнику, виданому з навмисними помилками.

[tin-tina.livejournal.com]

Можливо-можливо. Я ще детально цю книжку не студіювала :-). Тим не менше, маю чимало книг "Критики", автори в них дуже хороші.

[maksymus.livejournal.com]

Автори ж часто не винні в тому, що їхні тексти потрапили до рук маніяків.

[tin-tina.livejournal.com]

Звичайно, а Леся Ставицька вже й не може протестувати... Як мені розповіла одна з дівчаток, що продавали книжки, готується посмертне видання ще одної книжки Лесі Ставицької. Зібрані нею матеріали опрацьовує її учениця.

[maryxmas.livejournal.com]

о, треба терміново дзвонити Мокроусову і питати, хто там і шо робить з її книжкою.

[irengloria.livejournal.com]

> не зміг би довіряти словнику, виданому з навмисними помилками.

Дарма. Правописні відхилення в даному разі не здатні ввести в оману, це ж не орфографічний словник.

[maksymus.livejournal.com]

Де ґарантія, що видавці не виправили (вигадали, додали, змінили) щось, що їм видалося неправильним у тексті, не тільки в орфографії, а й в словнику? Візьму приклад зі стелі, я помітив, що пуристи уникають казати вниз, а тільки долі. Не кажучи вже про стандартні на протязі чи вірний. І це мене непокоїть кожного разу, коли читаю видання чи переклади, видані з ідеєю виправлення мови. А для словника це вирок.

[irengloria.livejournal.com]

Це ж словник, присвячений не нормі, а специфічній лексиці, тож тут навіть крайні пуристи нічого не виправлятимуть, так само як, скажімо, у словнику діалектизмів відтворюються ті форми, які за інших умов багато редакторів залюбки б виправили.
Тим більш, Ставицька не була пуристкою, і навіть запросила свого редактора - правда, деталей не знаю, але здається, там обійшлось лише мінімальним підлаштовуванням під критиківський стиль.

[maksymus.livejournal.com]

>Це ж словник, присвячений не нормі, а специфічній лексиці...

Саме тому! Втручання у словник діалектизмів, жарґонізмів та под. є неприпустимим. А побоювання таке є.

Те, які проблеми створюються «Критикою» на рівному місці, можу ще продемонструвати на прикладі видання Куліша. Очевидно, що було докладено багато праці упорядниками. Я був страшенно радий придбати книгу, де розрізнені та майже недоступні раніше листи були, нарешті, зібрані під однією обкладинкою та відкоментовані. Аж поки не наштовхнувся на перекручені імена (о, Міхаїл та Пьотр!), розставлені по тексту суто критиківські виправлення. І все, другий том я вже не купував, не варто. Я не міг би його використовувати, послатися на щось, бо не знав би ніколи, це Куліш так написав, коректор, чи просто комусь в редакції спало на ум щось виправити з міркувань «справжньої української».

[tin-tina.livejournal.com]

Тоді Вам, наприклад, дуже підійшла б книжка Юрія Шаповала "Полювання на вальдшнепа": там не тільки пунктуально відтворюється авторський правопис, а й вказуються у примітках всеможливі підкреслення, виправлення і всеможливі помітки оригінального тексту.

[maksymus.livejournal.com]

Не обов’язково до знаку передавати особливості. Є розроблені правила публікації історичних джерел та пам’яток писемності, правопис яких відрізнявся від сучасного. Якщо це важливо, як у випадку Куліша, публікатори можуть відтворювати особливості, які відрізняються від сучасного правопису. Цього цілком достатньо. Але у випадку «Листів» за базовий взято не чинний правопис, а ту спотворену версію, яку редакія вирішила використовувати під час публікації. (Невідомо, чи дотримуватимуться вони саме її для наступних томів, чи впровадять щось нове!) І читач має здогадуватися, чи це передаються точно особливості мови Куліша, чи редактора.

[tin-tina.livejournal.com]

В книжці Шаповала така точність зрозуміла: вона містить агентурні матеріали, які стосувалися передусім Хвильового, але також Куліша, Вишні, К.Буревія і взагалі всього їхнього угрупування.

[app-s.livejournal.com]

А, Критика. Ну тоді ясно. : ))))

згадую як вони в "Між війною і радою" Крикуна записали рос.царя як Пьотр та потім відміняли ім"я згідно російського правопису % )) Пьотр - Пєтра - Пєтру,

Хоча самі книги дійсно хороші.

[umbloo.livejournal.com]

Меня последний фразеологизм, про общий урыльник, особенно тронул.

[tin-tina.livejournal.com]

:-) Почему-то ни один знакомый мне ребенок, считая меня саму в детском возрасте, не жаждал компании в такие моменты.

[vjn.livejournal.com]

Аналогічно.
Може це все якісь неправильні діти?

[tin-tina.livejournal.com]

А, може, пам"ятаєте епізод із саги про відьмака Сапковського? Як там краснолюдки кожного, хто ходив в кущі не в компанії, називали потенційним зрадником і взагалі фарисеєм? Щось таки в цьому є :-)

[maryxmas.livejournal.com]

нагадало про дівчат, котрі в туалет ходять групкою :)

[tin-tina.livejournal.com]

А, так. Але це, можливо, пам"ять про ті часи, коли кабінки закривалися дуже ненадійно і комусь треба було почергувати і постерегти, щоб у зайняту кабінку не ввірвався хтось.