![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Для читання влітку
22/08/2010 01:05 pm Юрій Логвин "Таємна перлина"
Видавництво "Ярославів вал"
Доволі типова для Логвина книжка. Улюблена пора року: серпень, Маковія, Спаса. Улюблений герой: хлопчина, дуже здогадливий, дуже беручкий, дуже до всього цікавий, який вічно встряє у всякі історії і знаходить скарби, від яких всім іншим і йому самому - тільки клопіт. Цього разу "він" зветься Ільком, живе в Києві епохи розквіту (його дідусь ще пам"ятає Софію без розписів, а сам він бігає подивитися на художника Аліпія), всі його родичі - батько, дід, брати, сестри, - майстри якоїсь справи, а він - гідний представник свого роду. Назва книжки взялася з того, що Ілько, купаючись в Почайні, випадково знайшов надзвичайної краси і розміру річкову перлину, з якою потім довелося "щось робити", щоб не пропасти всім, цікаво, що найпростіше рішення - закинути її в ту ж-таки Почайну, навіть не розглядалося.
Сюжет - як звичайно, напружений і закручений, але, теж як звичайно, є тільки ниткою, на яку нанизується головне: опис високих технологій давнини. Бажаючі можуть знайти для себе дуже детальні і професійні описи тонкощів деревообробки (від дитячої іграшки до човна-довбанки, рисунки додаються), бортництва (рисунки додаються вкупі із зображеннями бортних знамен - як символи забутого алфавіту), менеджменту і логістики (розрахунок всього потрібного для забезпечення нормального функціонування великого поселення, скажімо, княжого міста), деякі прийоми ювелірної справи і перенесення зображення з берести на камінь, виготовлення сухого кислого сиру за рецептом степових племен (він же "турог", він же "курт", виробляється у формі кульок, тільки смоктати, а не кусати - зуби поламаєш. Освіжає у найбільшу спеку в безводному степу).
Що цікаво і не так часто трапляється - є й жіночі технології, хоча, зі зрозумілих причин, не надто детально розписані: адже героя ніхто не вчив шити-вишивати-мережати чи там розписувати хату перед святом. І все-таки: от як сестри головного героя розмалювали стіни, щоб квіти узору були одинакової величини:
"То вони удвох з Катериною вигадували. Нарізали рівненько буряк, як печатку велику. Вичавили з другого сік. Умочили туди бурякову печатку, а потім прикладали до глини".
Рекомендується всім цікавим.
Видавництво "Ярославів вал"
Доволі типова для Логвина книжка. Улюблена пора року: серпень, Маковія, Спаса. Улюблений герой: хлопчина, дуже здогадливий, дуже беручкий, дуже до всього цікавий, який вічно встряє у всякі історії і знаходить скарби, від яких всім іншим і йому самому - тільки клопіт. Цього разу "він" зветься Ільком, живе в Києві епохи розквіту (його дідусь ще пам"ятає Софію без розписів, а сам він бігає подивитися на художника Аліпія), всі його родичі - батько, дід, брати, сестри, - майстри якоїсь справи, а він - гідний представник свого роду. Назва книжки взялася з того, що Ілько, купаючись в Почайні, випадково знайшов надзвичайної краси і розміру річкову перлину, з якою потім довелося "щось робити", щоб не пропасти всім, цікаво, що найпростіше рішення - закинути її в ту ж-таки Почайну, навіть не розглядалося.
Сюжет - як звичайно, напружений і закручений, але, теж як звичайно, є тільки ниткою, на яку нанизується головне: опис високих технологій давнини. Бажаючі можуть знайти для себе дуже детальні і професійні описи тонкощів деревообробки (від дитячої іграшки до човна-довбанки, рисунки додаються), бортництва (рисунки додаються вкупі із зображеннями бортних знамен - як символи забутого алфавіту), менеджменту і логістики (розрахунок всього потрібного для забезпечення нормального функціонування великого поселення, скажімо, княжого міста), деякі прийоми ювелірної справи і перенесення зображення з берести на камінь, виготовлення сухого кислого сиру за рецептом степових племен (він же "турог", він же "курт", виробляється у формі кульок, тільки смоктати, а не кусати - зуби поламаєш. Освіжає у найбільшу спеку в безводному степу).
Що цікаво і не так часто трапляється - є й жіночі технології, хоча, зі зрозумілих причин, не надто детально розписані: адже героя ніхто не вчив шити-вишивати-мережати чи там розписувати хату перед святом. І все-таки: от як сестри головного героя розмалювали стіни, щоб квіти узору були одинакової величини:
"То вони удвох з Катериною вигадували. Нарізали рівненько буряк, як печатку велику. Вичавили з другого сік. Умочили туди бурякову печатку, а потім прикладали до глини".
Рекомендується всім цікавим.
