Церква Прісцілли - вітання з Бронзового віку

[tin_tina]

Рудоволоса і шафран
(архетип Йоганни)

Перепрошую всіх, хто очікував продовження теми Прісцілли. Буде, але трошки пізніше, а поки що – наслідки ізисків джерел образу Йоганни, жінки Хусової.
Можна все подальше вважати чистими фантазіями і пошуком гармонії в дії генератора випадкових чисел, але – от… Якось наклалися одне на одне мідяний колір волосся Йоганни, крокуси (вірніше, предок крокуса – дикоростучий шафран), якими заткані килими з її посагу, моє глибоке переконання, що Йоганна має стосунок до середземноморських цивілізацій, може, навіть Бронзового віку (і підступаючий головний біль, коли і не в такі речі повіриш). От в такому стані я й згадала, що десь це все разом вже бачила. Тобто руду, шафран і Бронзовий вік.

Хоча просторова віддаленість від Палестини начебто і невелика. але щодо часу – то тут доведеться покопатися глибше. Вирушаємо на острів Санторін, античну Тіру, культура якої – ровесниця крітської – була колись знищена виверженням вулкану. А допоможе нам в цьому книжка Беттані Хьюз «Єлена Троянська» (Bettani Hughes, Helen of Troy, Беттани Хьюз, «Елена Троянская», М. Эксмо, 2006). Розділ 8. І деякі ілюстрації, знайдені тут

«Розкопки в 1967 р. принесли дещо вражаюче – ціле і неторкане поселення Бронзового віку під шаром вулканічної пемзи. (…) Але найбільше відкриття ще чекало свого часу. Очистивши від пемзи внутрішні стіни, археологи виявили дивовижно прекрасні розписи: оголені юнаки із зв’язками свіжопійманої риби, святково прикрашені човни, населені фантастичними мешканцями екзотичних рік. І (…) ряд сцен із знатними жінками, представленими в різну пору свого статевого розвитку.
(…)
Всередині музею доісторичної Тіри, далеко від сучасних туристських розваг. виставлені фрагменти розписів Бронзового віку. В одній анфіладі кімнат переважають жінки Там присутні класичні знаки божественного: грифон з червоною вуздечкою, квітки лотоса. Синя мавпочка

Сині мавпочки

тягнеться до жіночої фігури поряд, прикрашеної коштовностями. Цю молоду богиню з ледь сформованими грудьми супроводжують чотири помічниці..
На стінах – численні пасторальні сцени. По небу літають ластівки. що доглядають своїх пташенят

Ластівки

різноманітні пейзажі. Молоді олені б’ються один з одним, схилилися під вітром лілії, папірус, рожі на скелях. Оспівується зміна пір року, природа і місце в ній жінки

Жіночі фрески

Особливо притягує увагу на стінах Акротірі одна рослина – шафран, тендітна, ніжна квітка, чиє насіння цінувалося дорожче від золота – трава, що використовувалася для зафарбовування тонких тканин в жовтий колір та в якості приправи. Це вимагало величезної кількості шафрану – з 4000 насінин виходила тільки одна унція золотистого барвника. Древні суспільства вбачали в цій крихітній рослині не тільки косметичний засіб. При правильному використанні шафран може бути чудовим болезаспокійливим засобом (а при передозуванні стає отрутою), так що це була дорога культура.

Збирання шафрану - це, правда, Кріт, а не Тіра

Насадження шафрану (їх розміщення дає підстави вважати,. що рослину вирощували, а не збирали у дикому вигляді) покривають задні стіни розпису, краї корсету богині обсипані квітами, тичинки покривають її одяг і щоки (можливо, це татуювання). В іншому місці торговий корабель прикрашений шафраном. Напевно, в історичний період Тіра славилася вирощуванням найвишуканішого шафрану східного Середземномор’я.
Оскільки жінки і дівчата, зайняті збиранням шафрану, були, очевидно, знатного походження і відрізнялися одягом та зачіскою

Збирачки плодів

ми можемо собі уявити царівну Бронзового віку.

Царівна чи жриця?

Під час реставраційних робіт виявилося, що принаймні в одної з дівчат, що стоять позаду богині, рудувато-коричневе волосся і блакитні очі. Це було несподіваним (…) Героїв і героїнь Гомера часто називають «ксантос» - світловолосими чи рудокосими. Багато років це вважалося літературним прийомом для окреслення «героїчності». Але тірські фрески свідчать про інше. Ген, відповідальний за солом’яний, світлий чи рудий колір волосся. траплявся у знаті Бронзового віку. Всі інші жінки на зображеннях з егейського Бронзового віку темноволосі. У переважно чорноволосого населення діти, які народжувалися білявими, вважалися благословенними і достойними особливого поклоніння. Рудоволоса тірська дівчина стоїть поруч з богинею і їй, єдиній смертній, дозволено носити намисто, схоже, з сердоліку, який цінувався за яскраво-червоний колір."

Нагадаю, що «руда з шафраном» була знайдена далеко пізніше часу життя Лесі Українки. І вкотре захоплюся її інтуїцією.