Про пам'ять

[tin_tina]

Можливо, дехто вважає, що я, галичанка, не вправі про це писати. Ніхто з моєї родини жертвою Голодомору не став, хоча казати, що репресії зовсім нас обминули - теж перебільшення.
А все-таки... Дізналася я про 1933 від батьків, вони ж - коли їздили на мотоциклах у шлюбну подорож до моря. Досі мама пам"ятає, як тепло їх приймали, побачивши львівські номери (то були вже глибокі 60-і), приносили воду і крутили платівку з "Гуцулкою Ксенею", дуже тоді модною. А в одному південноукраїнському селі - здається, то була Одещина, попередили: будете їхати мимо піврозваленої хати, не зупиняйтеся і не заходьте, там живе божевільна. - А що з нею таке? - В голодівку зарізала і з'їла свою дитину...