tin_tina | Епілог 1 – Немирич: проект і людина (Reply)

Епілог вкрай короткий, бо і що можна дописати до такої довгої епопеї? Чи мав шанси на реалізацію «проект Немирича» (назва, звичайно, умовна, бо він не був єдиним автором концепції «Речі Посполитої трьох народів», ця ідеологема обговорювалася принаймні з 20-х років 17-го століття)? Мабуть, так: знадобилася аж «війна і революція», щоб істеблішмент вже злучених двох народів став всерйоз розглядати ймовірного третього союзника. Водночас, саме ця війна викопала таку глибоченну прірву з взаємних кривд, образ, суперечностей, антагонізмів, що перебороти її виявилося неможливим, зрештою, ті, що справді мали подібні заміри, ніколи не тішилися широкою підтримкою в обох частинах розколеного світу.
Натомість, хоч і нереалізований, цей проект надовго, якщо і не до сьогодення, залишився зразком наслідування. Певною формою мислення, яка теж має право на існування, можливо, на новому витку розвитку.
Ще менше я б зуміла оцінити свого героя у чорно-білих категоріях. Тут мені і взагалі найбільше імпонує епізод із «Суду над Сенекою» Мушкетика. Пам’ятаєте, як, обговорюючи вчення і біографію римського філософа, наші сучасники в одну папочку складали аргументи і докази «за», в іншу – «проти», а потім хтось випадково вміст обох папок перемішав? Мені б хотілося добитися саме такого ефекту.

А якщо я когось розчарувала таким своїм ухилянням від оцінок, то спробую реабілітуватися в інший спосіб. Історія роду Немиричів не закінчилася зі смертю Юрія. Що з ними було безпосередньо перед серпнем 1659 року і пізніше, спробую викласти в епілозі № 2.