tin_tina | Історії з відьмами (Reply)

Панія Горленкова

Раз зайшла вже в нас мова про відьом, чарівниць та відьомські процеси, то от цікавий епізод, приведений у книзі Катерини Диси «Історія з відьмами» (ст. 174-175).

«У лютому 1715 року в місті Прилуки служницю дружини Андрія Горленка Оленку звинуватили у зачаруванні слуги офіцера Пятова, розквартированого у Горленків. Через пожильців господиня разом зі слугами жила не надто комфортно, скажімо, замість кухні вони мусили користуватися лазнею. Не дивно, що господарі і пожильці врешті-решт посварилися. Лакей Пятова Петро Карпінський обвинуватив Оленку у відьомстві: нібито вона під час сварки проклинала його, пообіцявши, що наступного ранку він бігатиме вулицею, гавкаючи, як собака, й лякати людей. У суді Пятов підтвердив розповідь свого слуги, Оленка ж наполягала, що все було не так. за її словами, Петро Карпінський одного разу побив її, коли вона ввечері прийшла по хліб, а вона у відповідь порадила йому йти на вулицю і там бити собак. Оленку змусили присягнути, що вона нічого не знає про чари, але їй довелося якийсь час посидіти під арештом. Тоді пані Горленкова написала скаргу, де нагадувала, що вона і вся родина перебувають під захистом самого гетьмана, і вимагала звільнити Оленку.

Проте історія на цьому не закінчилася. За якийсь час Оленку, що вже була на волі, звинуватили в підпалі, який вона нібито влаштувала з бажання помститися. Звичайно, до цього конфлікту між розквартированою армією і місцевим населенням були втягнуті не лише слуги, які безпосередньо брали в ньому участь, а й пани. Отут на сцену й вийшла пані Горленкова, яка не покинула служницю в скруті. Горленкова поскаржилася, що доки в її будинку квартирує Пятов з лакеями, її власним слугам замість кухні доводиться користуватися комірчиною в лазні, непристосованою для цього; тому не дивно, що сталася пожежа, яка просто збіглася в часі з поверненням Оленки з в’язниці. Скаргу Горленкова завершила радикальною заявою, найвищим проявом довіри і прихильности до відданого слуги — написала, що коли вже хочуть заарештувати Оленку, то хай беруть і її».

Хоч як оцінюй поведінку пані Горленкової, а не можна її охарактеризувати іншими словами, як вищий прояв відваги, розуму і відданості близьким їй людям. Але, думаю, інформація про неї буде неповною, якщо не скажемо, що

звали її Марією Данилівною, була вона донькою гетьмана Данила Апостола

один з її синів, Яким, у чернецтві Йоасаф, став визначним церковним діячем і пізніше був канонізований

один з її внуків написав один з найкращих, як на мене, творів української літератури. Повість «Конотопська відьма».