В рамках (і напередодні) обіцяного представлення світової жіночої фентезі:
польський оригінал
український переклад

Мирослава Сендзіковська

Світязянки

З „Science Fiction” номер 21 – грудень 2002

Відьма у помірно злому настрої вийшла перед хату.

— Марш! — гримнула на чорного кота, що намагався лащитися їй до ніг. — Миші гарцюють зранку до вечора, а він байдикує, — сварливо буркнула вслід коту-втікачу. Зручно розсілася на дерев’яній лавці і неприхильним поглядом окинула скупаний у призахідному сонці сільський краєвид.

Луг аж сяяв зеленню, що гасла у лісовому затінку, в хащах вилискувало око ставка, а з недалекого болітця долинало кумкання жаб. Хтось міг би сказати — як же тут гарно! — але відьма не проявляла нахилу до таких уваг.

— Малгосю! — вереснула, відвертаючись до привідкритого вікна. — Обід готовий?

Двері розчинилися і на порозі стала присадкувата дівчина з виряченими очима і прищавим обличчям, одягнена в сорочку поло та куценьку спідничину.

— Я готувати не вмію, — сказала бунтівничо.

— Любчика зварити не вмієш, лилика не піймаєш, навіть підлоги замести тобі не вдалося! Ти ще гірша за того кота. І чого вас у школах учать? — певне, лише, як нападати на самотніх відьом-пенсіонерок!

Малгося заридала.

— Ви не маєте права вражати мої почуття! — захлипала. — В мене через такі образливі слова може сформуватися комплекс неповноцінності!