tin_tina | Блейк "Лондон" (Reply)

Дуже перепрошую всіх, хто настроївся на Блейка, а я несподівано переключилася на Монтгомері! Так якось збіглося. Але, нагадавши, що «Альпійська стежина» — автобіографічний нарис літературної матері «Енн…» та інших прецікавих дівчаток, міститься отут.

Ми ж повертаємось до «Лондону» (якби до міста, то до Лондона, але це назва твору) і маємо розібратися з питанням:

Прокляття блудниці

Про неї йдеться в 4-ому катрені:

But most thro' midnight streets I hear
How the youthful Harlots curse
Blasts the new-born Infants tear
And blights with plagues the Marriage hearse

Не раз особи, які англійську мову щойно починають вивчати або ж взагалі мають з нею проблеми (я теж), жаліються: кожне слово розумію, а в речення не складаються. З цим катреном трохи інакше: тут і речення складаються, а сенс все одно туманний. Бо інакше і сучасні носії не мучилися б із цим «harlots curse», іу всіх перекладачів вийшло б хоч трішки схоже, а тут такий чималий діапазон значень…

На початок, простіше. Що саме робить «юна блудниця»: лихословить (лається) чи проклинає? (варіант — верещить чи ще щось схоже). В багатьох мовах «лаятися» і «проклинати» може бути значенням того ж слова. Щоб далеко не шукати — у польській, а, під її впливом, у західноукраїнських діалектах. Я навіть дозволила собі колись (у перекладі «Блакитного замку» написати приблизно так: «Я дочекалася почути, що моя донька клене!». Це коли Валансі нечемно сказала: «Дідько лисий». Хоча краще було б «лихословить» чи «богохульствує». Але страшенно мені хотілося вистилізувати під галицьке міжвоєння. І в даному випадку curse теж може бути не лише прокляттям, а й лайкою (хоча вереском — навряд). Але, як подумати, у того «curse» є об’єкти враження, перелічені у двох наступних рядках. Тому за змістом таки краще «прокляття».

Питання друге — про об’єкт враження №2: подружні катафалки (як у більшості перекладачів» чи таки подружні пари, процесії, кортежі? Основне значення слова hearse таки катафалк (всі інші зв’язані з похоронними процесіями), тому, мабуть, кортежі відкидаємо. Та й так вони не годяться… навряд чи у Блейкові часи вервечка прикрашених ляльками та стрічками екіпажів шурувала вулицями Лондона, зчиняючи несамовитий галас (а саме це спадає на думку при словах «шлюбний кортеж»). Окрім того, достеменно знаємо, що Блейк критично сприймав саму інституцію подружжя (якою вона була тоді). А співжиття двох людей, які, навіть коли до криміналу не вдаються, все ж змушені жити разом, не терплячи одне одного і не маючи куди одне від одного подітися, краще й не окреслиш: нудне, тягуче, безрадісне, як похоронна процесія.

Сяк-так вирішивши ці питання, беремося за складніші. Наприклад, таке: чого «блудниця» проклинає чужі похоронні катафалки (вона ж, мабуть, незаміжня, як з огляду на професію, так і на юний вік) і що то за дитина з третього рядка, чия вона? Того «катафалку»? Чи самої блудниці? І може, заважає матері плачем і та її клене?

Знаєте, процитую я краще одного з учасників дискусії, який приєднався до неї пізніше (це Андрій Олійник з Торонто):

«…жоден з них (перекладів) не передає адекватно зміст, котрий в неї вклав автор. А то через помилкове трактування словосполучення «Harlot’s Curse» як суто вокального акту повії, в той час, як автор мав на увазі, насамперед, прокляття, що насилається на неї, а через неї на її клієнтів і їх сім’ї, в формі інфекційних статевих недуг. Венеричні хвороби, які супроводжували проституток, часто вражали зір їхніх дітей чи дітей ними інфікованих мужчин».

А коли ж наївний читач спитає, чому автор-оповідач таки чує це «невокальне» прокляття, то елементарно: це гра слів hear-curse (як чую-відчуваю).

До речі, така версія часто викладається і у згадуваній вже цілком англійській літературі, присвяченій «Лондону» Але як одне з пояснень, не єдине.

Бо якесь воно… приземлене чи що. Невже такий універсальний місткий символ, як сльоза невинного немовляти, з її споконвічним значенням «чистоти», «непорочності» зведеться лише до хворобливої сльозотечі?

От, будь ласка, ще одне (щойно склепане) пояснення: це прокляття більше екзистенційне, спрямоване, скажімо, на саму інституцію подружжя (а через нього — і на дитинство). Бувши карикатурним відображенням подружніх стосунків, проституція, в свою чергу, викривлює і свій прообраз. Дружина починає сприймати чоловіка лише як джерело утримання, чоловік дружину — як платну утриманку, яка тільки тим відрізняється від звичайної, що її важко позбутися. Адже світлі уми епохи вже тоді поширювали уявлення про подружжя як про узаконену форму проституції. Виглядало це доволі комічно, особливо у виконанні людей, що жили за кошт посагу дружини, а їхній повсякденний комфорт забезпечувала її тяжка повсякденна праця (таким, наприклад, було подружжя К.Маркса).

Ну що ж…, значення дійсно туманне, підставити можна багато чого, а все ж цей катрен легший за «хартійну Темзу».