tin_tina | Ще про імена рідкісні, застарілі та чудернацькі (Reply)

Певний хлопчик дістав від батьків давно очікуваний подарунок – сестричку. Він ту сестричку довго випрошував, пропонуючи батькам навіть свої заощадження з кишенькових грошей. Бо в батьків якогось його колеги власних засобів на дівчинку не вистачило і придбали хлопчиська, причому такого крикливого і капризного, що відразу видно – з розпродажу (це все відбувалося ще до сексуальної революції). Але на цей раз грошей вистачило і в сім’ї з’явилася дуже мила маленька дівчинка.
Новоспеченому братчику, як найбільш зацікавленій особі, доручили вибрати сестриччине ім’я. І що ж – бідна дитина перебрала всі, які тільки знала, і жодне не видалося досить гарним. Батьки і знайомі називали всеможливі – теж без успіху.

Нарешті хтось з родичів необережно бовкнув:
         -То, може, Горпина або Гапка?
         І, виявляється, Гапка – це саме те! Хлопчик відразу придумав кілька пестливих форм: Гапочка, Гапуся, Гапенятко. На жаль, батьки його не послухали і назвали донечку згідно з тодішньою модою: Мар’яною чи Христиною. Але братчик потайки продовжував називати її Гапусею.
      От таке трапилося з Гапкою, у повній формі – Агафія від грецького “агапе”. Так, якщо пам’ятаєте, називалися спільні трапези у ранніх християн Нашу ж “Гапку”, схоже, підвела звукова схожість з дієсловом “гапитися” – витріщатися, і ґавою - роззявою. Тому фольклорна Гапка – це така собі влізлива і надмірно цікавська жіночка, яка страшенно любить щось ляпнути, притому невлад. “Нате й мій глек на капусту, щоб і я була Гапка”.
         (В іншому варіанті цієї приказки значиться Химка, а Химка – зменшуване від Євфимії, так називалася княгиня, дружина Юрія ІІ Романовича, зменшено – Офка).
       А благородне ім’я Вівії Перпетуї, що значить “вічне життя” ( сама вона була однією з перших християнських святих, пророчицею і мученицею), перетворилося на пару Вівді – якесь відьомське, та Перепетуї – в сам раз для крикливої перекупки.
   Що ж, часто буває, що речі чи поняття, популярні і модні у предків, видаються нащадкам смішними і дивацькими. Треба ще й визнати, що наші предки мали неабиякий талант так перекрутити вихідне грецьке, латинське чи біблійне ім’я, що вже ту першооснову й вгадати важко. От, хоч би, княже і знакове для 16-початку 17-го століть ім’я Гальшка – спробуй здогадайся, що це Єлизавета!

І українці тут не виняток, наші єврейські сусіди чинили так само. Спільними зусиллями Сарра перетворилася в Суру, Рахіль – в Рухлю, Ревекка – в Ривку, Мардохай став Мордком, Ізраель – Срулем.

Але, повернувшись до імен “православних”: у судових книгах Гетьманщини кінця 17-го - початку 18-го століть часто фігурують жінки з іменем Вуцька. Це ім’я потроху втрапило і в літературу. Хто читав “Три листки за вікном” Валерія Шевчука, здається, частину про Петра втеклого, може, згадає шинкарку В’юцку? Це, безперечно, те саме, що й Вуцька. А от хто здогадається, від якого повного імені була утворена ця Вуцька? Ім’я загальновідоме, грецького походження, спотикуване й досі, хоч нечасто.

Навздогін - поздоровляю всіх Тетян з недавніми іменинами. Прекрасне ім"я. Як там в Пушкіна- "преданья старины"