Різдво і коляда

[tin_tina]

А тепер побажання, які. сподіваюся, силам земним і небесним радісніше було виконувати, ніж «закривати хавку» сварливій Парасці.

 

 

Єлена. (з поклоном) Госкіт здорові. (Тихо всюда, наступає гірський вечір). Западаєт ци світлонько… З-за гір’я, з-за мір’я, тихим злетом ніченька злітаєт божа. .. Тихо в долинах, тихо верхами, тихо всюда у світі Господнім… (Простягає руку до звізди). От і звіздонька перша засвітила ся.  Молюся до тебе, зіронько ма, Боже оченько! І до тебе молю си, нічко золотая, і до тебе, Макінко Пречиста, Прсвятая Богородичько! Зішліт мені долечьку добру! Зішліт мені мого судженого, аби я з ним, лиш з ним вік свій вікувала. Най не плачу я, най ми серця жура не ломит, най чистов душов світови Божому радую си. (Зажурилась, далеко-далеко чути трембіту, Єлена оживляєть ся). Трембіточька! Колєднички си збирают! І Васильчік мій з ними! Коби ж ми хучь здалека ’го побачити! (Побігла)

(…)

Єлена (надворі; потиху виховзнула перед тим з хати, взявши хлібець під руку) Господочку любий! Молю си до тебе, аби не дав мені котюги учути, лиш трембіточчин голос, аби знала я. шо вже пиду сего року за Васильчіка, за мого коханого, за мого срібного. Де ж тії трембітачі дорогії? Ци широкими полями ходе, а ци сивими сокільми літают? Поклінец вам низкий шлю-посилаю, аби-сте затрубіли у свої трубочьки срібнії, аби вдарили голоса попид небеса та принесли на крилечьках долечьку мою. (Далеко чути трембіту; Єлена просіяла). Госпітку любий, Макінко небесна, Миколайку любенький і всі сєтії! Дякую щірє за вашу ласку. Дай же Госпидку файний, аби я вже йшла вид цеї мачухи та своєв ногов на своїм господарстві стала.

Дмитро (показуєть ся повісоку). Агов! Трембіти слухаєш? (Іде)

Єк затрембіте сам Ісус Христос

Дай, Боже!

Йа в трембіточку щиро золотую,

Йа врадуєт ци мир крискиєнцкий,

Мир крискиєнцкий, дім господарський.

Не встидай си, не встидай си, я вашу усу поведінку челідинцку знаю. То не на тобі постало та не на тобі й загинет. Та же ти до того ростеш преці. Та же не будеш ґівков ходити, єк Діва Марія. А правда, шо я з того боку війшов, де Василь сидит? А правда, шо добре тобі наворожив? А видиш, а видиш! Ретенно сего року заміж пидеш за Василя. Правда, шо пустого я тобі не наворожив? Маєш же за то-то мене поцулуівати. (Притягає до себе).

Єлена (вириваєть ся). Найте но… Пускіт вже…

Дмитро. Не хочеш? Но, то будеш за цесе Василя сегонне два рази тілько цулувати.

Єлена (засоромила ся). А де ж би то?

Дмитро. А з колєдов прийдут. Уже ходє, не чуєш? (Прислухається, чути коляду далеко). О, чуєш? А Василь за березу в них. Е, то такий з него береза… От їк я був береза.