Примітки, передмови, післямови

[tin_tina]

Еспанія

Як глибоко переконана Наталена, світ-поза-Іспанією, чи в авторському варіанті – Еспанією, мало знає про цю країну.

«Европа, дійсно, ще й сьогодні не уявляє собі правильно ані поваги еспанської, ані звичаїв, ані… справжньої історії цього краю!»

Щось там ми, звісно, знаємо, але, коли перевірити, то виявляється, що це оперно-театральна Еспанія у французько-італійській транскрипції. Оце звідси «кабальєро», «тореадор», «Альгамбра», «Кармен» і «Мерседес» з наголосом на останньому складі  (Прямого стосунку до справи не має, але й пушкінська Лаура – теж з цієї опери, вибачте за тавтологію. Ми ж кажемо «Почаївська лавра»).

А наскільки знала іспанську сама Наталена? Самій цікаво, наші іспанки вже знайшли деякі неточності у її слововжитку. Боюся тут щось казати, тому попереджу, що залишила все у Наталениному написанні.  В тому числі й того Mamarrocho (за сучасним правописом mamarracho), з якого все й почалося. У всіх приступних мені виданнях написання саме Mamarrocho, більше того, додана ще й примітка:

«Мамарочо» – дурник, смішна людина, «недотепа».

Може, якесь своєрідне ставлення до голосних, я не раз помічала, що письменники міжвоєння вживали їх як Бог на душу положить і, наприклад, звичний нам "монастир" переважно писали "манастир".
Решта еспаномовних приміток такі:

Мова

Пишеться «саbаllего», читається «каваєро». Еспанське b (б) вимовляється як українське в.

Латинське j читаємо в еспанській мові як наше х.

Ay, hombre! – біжний, еспанський вираз здивування, жалю, суму – взагалі, майже в усіх пригодах та випадках життя. Дослівно: «Гей, чоловіче!»
Вживається слова «hombre» не тільки, як вигуку здивування, але й у простому своєму глузді, як тут, при ославлюванні, в сенсі «чоловіче!»

«Аі hombre!» – біжний вигук здивування, незадоволення – але також і задоволення. Дослівно означає: «Ох, чоловіче!» Але вживають цього виразу раз-у-раз, до речі й не до речі.

Вирази: caramba, hombre, caspito, chapiro – властиво не означають нічого конкретного. Але, що в Еспанії було (аж до недавна ще!) законом заборонено і карали за те в’язницею – кожне зайве згадування чорта, а також уживати в біжній мові наймення Божого, то люди вживали в усіх випадках ці, нічого не означаючі вигуки. Цікаво, що згадка про вигук «чапіро!» збереглась у часто вживаному жидівському прізвищу: Шапіро. Очевидно, занесли це слово в Україну жиди-вигнанці (як нпр. ціле місто Бердичів, що складалося майже з самих жидів, які зі звичаю, довго ще користувались мовою країни, з якої їх вигнано. А що в Україні було більше людей, які знали французьку мову, то еспанське ch, що його еспанці вимовляють як українське ч, висловлювали на французький спосіб як українське ш. І так із «Чапіро» став «Шапіро» або «Шапіра». Цікаву деталю відмічають французькі письменники й історики. А саме, що жиди-вигнанці дуже довго, на чужині, зберігали любов до Еспанії, її мови, звичаїв. Любили її як свій «рідний край». – Французькі емігранти (гуґеноти, євангелики, а пізніше до французької революції) нераз перетворювались на німців, англійців, москалів. Навіть – додають деякі твори, як нпр. Maurice Magre й інші: «Не було гірших ворогів Франції, як ті французькі емігранти – «бувші французи».

У нас часто пишуть «тореадор». Тимчасом слово «тореадор» – французьке і в еспанській мові не вживають його ніколи. Слово: «тореадор» не вживається в еспанській мові. Це – слово вигадане французами. Бичий боєць зветься: «тореро».

Valgame Dios! – поможи мені, Боже! Дуже популярний вираз здивування, суму чи дуже різнородних почувань

Пишу – як прийнято – «Альгамбра», але вимовляється по арабському і по еспанському: «Альамбра».

«No mias consuelo que el tomato crudo»

Помідори – як і чоколяда – були привезені Колюмбом з Америки й дуже швидко стали звичайною стравою в Еспанії. А що помідори там дуже добре акліматизувались і було було їх багато, то їх додавали до кожної страви. Значення приказки: що нема до чого додавати помідорів! Тобто: нема чого їсти! Отже, слід задовольнитись лише «сирим помідором». Дослівно: «Нема іншого потішення, як тільки сирий помідор».