![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
03/06/2013 07:01 pmЩе один уривок з "Далекого світу". От не знала, що в 90-х роках 19-го століття це все ще було актуальним. Мама оповідачки вибирається до Києва - має відвідати родичів.
— Не забудь, Маврикій, написати мені дозвіл на трьохтижневий побут у Києві, — каже до батька.
Мене зацікавлює, що то за дозвіл, нащо?
— Кожна заміжня жінка мусить мати від свого чоловіка дозвіл, що їде за його відомом та згодою туди-то, на такий-то час, — толкує мати. Мені не йметься віри; мушу ще допевнитись у батька. — Авже-ж, — притакує він, складаючи написаний папір. — Без цієї посвідки, поліцья могла-б затримати маму, завернути додому, думаючи, що вона покинула чоловіка й утікла від нього.
— А мама таткові також дає такий дозвіл? — питаюся серйозно.
Вони, переглянувшись поміж себе, засміялися.
— Ні, чоловікам такого дозволу не треба, — відповідає батько.
— А як він утіче від своєї жінки? — не заспокоююсь.
— То на це нема ради.
— Чому?
— Бо такий закон у Росії. Жінка узалежнена від чоловіка.
Але сама оповідачка, хоч ніколи про жіночі права не чула, не хотіла перейти до порядку і змиритися зі станом речей. Куди там!
Мені від цього стає гаряче у мозок. Обурення на таку несправедливість, приниження жінки, а головне, на мамину сполегливість супроти цього, примиреність з тією своєю залежністю, другорядністю, скипає в мені. То це і зі мною має колись таке бути? О, ні! Я не питатиму, якогось там дурня, ніяких дозволів, — кричу запірена. — їздитиму, куди захочу без його посвідок.
— Не забудь, Маврикій, написати мені дозвіл на трьохтижневий побут у Києві, — каже до батька.
Мене зацікавлює, що то за дозвіл, нащо?
— Кожна заміжня жінка мусить мати від свого чоловіка дозвіл, що їде за його відомом та згодою туди-то, на такий-то час, — толкує мати. Мені не йметься віри; мушу ще допевнитись у батька. — Авже-ж, — притакує він, складаючи написаний папір. — Без цієї посвідки, поліцья могла-б затримати маму, завернути додому, думаючи, що вона покинула чоловіка й утікла від нього.
— А мама таткові також дає такий дозвіл? — питаюся серйозно.
Вони, переглянувшись поміж себе, засміялися.
— Ні, чоловікам такого дозволу не треба, — відповідає батько.
— А як він утіче від своєї жінки? — не заспокоююсь.
— То на це нема ради.
— Чому?
— Бо такий закон у Росії. Жінка узалежнена від чоловіка.
Але сама оповідачка, хоч ніколи про жіночі права не чула, не хотіла перейти до порядку і змиритися зі станом речей. Куди там!
Мені від цього стає гаряче у мозок. Обурення на таку несправедливість, приниження жінки, а головне, на мамину сполегливість супроти цього, примиреність з тією своєю залежністю, другорядністю, скипає в мені. То це і зі мною має колись таке бути? О, ні! Я не питатиму, якогось там дурня, ніяких дозволів, — кричу запірена. — їздитиму, куди захочу без його посвідок.
