tin_tina | Корецька історія – спроба реконструкції (Reply)

Що було далі

Ще раз так і сяк перечитавши текст вироку коронного трибуналу, я остаточно впевнилася, що князь Корецький таки був засуджений на інфамію, вираз «засудження» відповідав би оригінальному «осуджений», а коротеньке «чті» чи переписали нерозбірливо чи пропустили при переписуванні. Вочевидь, зняття інфамії він добився, у приватний спосіб помирившись з родичами своїх жертв. Не обійшлося, либонь, без універсальних грошових аргументів. Гірше пішло з історичною Немезідою.

Перша княгиня Корецька, Марціана, померла ще швидше, ніж ми первісно вважали – у 1647 році овдовілий Самійло-Карл вже добивався руки Софії з Опалінських, яка теж недавно втратила мужа, знаменитого коронного гетьмана, Станіслава Конецпольського. Коли саме і при яких обставинах не стало Марціани з Бобрка, мені так і не вдалося встановити. Не виключено, що померла цілком природньою смертю, хоча б внаслідок невдалих пологів. Але могло трапитися й так, що її здоров’я підірвали чи то докори совісті, чи то неприхильність тих людей, з думкою яких вона рахувалася, викликана її дійсною чи тільки приписуваною їй виною за наслідок описаної історії. Як мало що ми знали про життя цієї жінки, так ще менше про її смерть.

Зате про її наступницю, другу дружину князя Корецького, знаємо чимало. Софія з Опалінських була знаменитою як через свою вроду, так і через непомірну гордість. Проявом цієї гордості вважали, наприклад, те, що вона відмовилася танцювати зі шляхтичем, який служив її брату. Якби щось подібне було типовим або якби це саме Софія була тою княгинею, що зненавиділа слугу свого чоловіка, то ми краще розуміли б причини корецької трагедії. (Взагалі з Софією і при побудові екстравагантних гіпотез легше пішло б, недаремно одне з оповідань про неї називається «Дияволиця») Але і ця подія була єдиною і безприкладною, і вчинок Софії розцінили як вибрик несамовито пихатої панни.

Через цю-таки гордість Софія довго, як на мірки 17 століття, не виходила заміж – жоден кандидат її не влаштовував. (Притому не цуралася флірту і вважалася першою модницею тої епохи) Була вона більш-менш ровесницею князя Корецького і у перший шлюб вступила в 1646 році, роком пізніше того часу, коли Самійло-Карл одружився з Марціаною. Обранцем Софії став гетьман великий коронний Станіслав Конєцпольський. (Попередньою його дружиною, як ми пам’ятаємо, була невіджалуваної пам’яті тітонька дружини Альбрехта Радзивіла, що померла в червні 1645 року).

Хоча наречений був вдвічі старший від молодої, їх подружній зв’язок виявився напрочуд вдалим. Таке взагалі не було рідкістю для раннього модерну. Отож, овдовівши через рік після шлюбу (причиною смерті новопошлюбленого здогадливі і втаємничені називали надмірну дозу якогось засобу для збільшення потенції), Софія була невтішною і думала навіть про вступ до монастиря. Отож на перше сватання князя Корецького відповіла рішучою відмовою.

Вони обоє не знали, що їх час збігає, бо приблизно тоді ж розігралася ще одна драматична історія у трикутнику, дещо схожому на корецький. Там, у всякому випадку, був і шляхтич-улюбленець великого пана, і писар, і жінка, яка теж «випередила шлюбні урочистості». Можливо, якби таємничий фактор Х спрацював і по відношенню до Олександра Конецпольського і він, скажімо, засудив би Чаплинського домовим судом, не розраховуючи на вирок трибуналу, не було б Хмельниччини.

Але цього разу так не вийшло – і подальші події докорінно струснули Річчю Посполитою, розколовши остаточно і так вже надірваний світ.

Що ж стосується князя Корецького, то він начебто був учасником битви під Пилявцями. «20 січня 1649 року у князя в Корці зупинялося польське посольство, що їхало до Хмельницького. І ще 12 червня 1649 року Адам Кисіль невдоволено писав канцлеру Юрію Оссолінському, що князь Корецький сидить собі в Корці, нічого йому досі не чинили і ні про що, що з ним далі <після Пилявців> діялося, не знати». В середині літа цього ж року Корецький на чолі збройного загону вирушив під Збараж, знаємо це напевно, бо його там присутність, а також незгоди між Корецьким і брацлавським воєводою Лянцкоронським засвідчені королівським наказом: «щоб обидва з’єдналися і припинили взаємні суперечки». Далі Корецький брав участь в численних сутичках з татарами, схоже, що був в одній з них поранений. тут до нього дійшли вістки про повстання в його власному Корцю, він повернувся, розбив бунтівників, але вже намагався родового гнізда не покидати.

Зрештою 6 лютого 1651 року він таки одружився зі своєю омріяною Софією, але чи «шлюбні урочистості» чи що інше виявилися понад його сили і 12 лютого цього ж року його не стало.

«Його смерть вразила громадську думку. багато хто почав вважати Софію фатальною жінкою, знаряддям диявола, що приносить неуникну смерть своїм чоловікам. Така інтерпретація проникла навіть до українських і білоруських народних пісень, в яких дружина Корецького виступала як «Ляшка диявольська», чарівниця, що вбивала мужа поцілунком в день шлюбу. Софія з Опалинських не вийшла заміж втретє, не вступила до монастиря. Померла в 1657 році у неповних 40 років».

Володіння Корецьких перейшли до князів Чорторийських, які стали називатися Чорторийськими-Корецькими.

А от ніяких документальних відомостей хоча б про бідолашного Гарбовського і його родину, крім раніше вже згаданих, я так і не знайшла. Села Новий Гарбов і Старий Гарбов і справді є – в сандомирському повіті і відносяться вони до гміни з поетичною назвою «Двікози». Колись Старий Гарбов належав родині найзнаменитішого польського лицаря, Завіші Чорного –