Хто насправді переміг під Віднем

А ото й обіцяна диктерійка про дійсних переможців в битві під Віднем. Мається на увазі, звісно, облога з 17-го століття, а не та, що за часів Сулеймана і Роксолани, тоді віденці справилися самі. Вони, себто віденці, можливо вважали себе переможцями і наступної баталії, але не так думали інші претенденти. Безперечно, більшість громадян 2 РП, святкуючи ювілей (250!), відзначали тріумф польської зброї і непереможного короля Яна Собеського. А святкували бучно, бо цей ювілей запам’ятали навіть у тихому Дрогобичі. Зрозуміло, що далі буде цитати з «Місяцевої землі» А.Хцюка:

«Ми (учні гімназії) могли його оцінити, оскільки на полі за цвинтарем і коло казарм брали участь у великому видовищі, перебрані на яничарів, і здорово прали хлопців з інших шкіл, аж Крокер, перевдягнений у Кара  Мустафу, мусив крикнути: «Гівнюки, зарази, та ви мусите програти!».

Разом з тим, всі без винятку мешканці князівства балаку (тобто та меншість мешканців 2 РП), не розрізняючи національностей, вважали дійсним переможцем хлопаку зі своїх сторін (з Самбірщини), знаменитого Юрія Кульчицького, котрий одноосібно розігнав турецьке військо та ще й відібрав у турків каву. Хто зна, може, вони тому й потягли собі додому, вирішивши, що Відень не вартує безкавного життя? Звісно, якась іпостать славетного земляка мусила фігурувати і на дрогобицькому ювілеї: «Не забули й про земляка з наших самбірських сторін, Кульчицького, який зайнявся кавою і багато її хапнув із захопленого турецького добра: він мав військовий намет, обвішаний якимись гуцульськими килимами, і продавав у ньому каву, від якої на кілометр смерділо горілкою».

Але список переможців цим не обмежувався. Увага – сам цимес далі.

( Read more... )