Богдан Надрага – спогади

Важка праця у надзвичайно холодну погоду привела до загострення хронічного пансинусіту, яким я хворів ще у Львові. З високою горячкою мене поклали у відділення міської лікарні, яким завідував Григор Андрійович Барсегян.

Доктор Барсегян, вірменин, працював у Криму і був виселений у Сибір разом з іншими кримчанами. Висококваліфікований отоларинголог і хірург протягом першого року спецпоселення був водовозом, а потім, коли йому запропонували працювати лікарем, спершу відмовлявся. очевидно, був обурений бездумним садизмом і тупістю начальства. Я швидко поправився, ходив до рідні, але мудрий колега радив не спішити.

Наприкінці грудня маму, мене і ще двох лікарів, які приїхали з нами, - Йосипа Перуна і Любов Михайлевич – викликали у міськздороввідділ і скерували на роботу за спеціальністю. Йосип Перун почав працювати у тубдиспансері, Любов Михайлевич – у поліклініці терапевтом. Нам дозволили переїхати з «Красної Горьки» в місто, і ми поселилися у виділеній кімнаті.

( Сибірський лікар )

До тепер зберігаю, як дорогі реліквії, пожовклі від часу номери газети «Борьба за уголь» з простими, але щирими словами подяки населення за мою скромну працю і посильну допомогу маленьким горожанам далекого сибірського міста. Ці гірники бачили в мені не ворога народу і не бандита, а простого лікаря, якого доля закинула з далеких країв у їх сторону і який виконував свої обов’язки якнайкраще.