Розлучення мирні і немирні

     Оскільки я більш-менш справилася з усякими пильними і невідкладними справами, то повертаємося до ранньомодерних розлучень. Якщо пам’ятаєте, закінчили ми на тому, що ці розлучення, які все тодішнє українське суспільство з найвищими релігійними ієрархами включно вважали цілком природною і дозволеною справою, звичною від поколінь, насправді цілковито суперечили і канонічним правилам церкви (чи церков), і діючому державному праву (про те, що вони були унікальним для свого часу і для кількох майбутніх століть феноменом, і взагалі помовчу, про це доведеться писати окреме справоздання). Як же дивилися на подібну вольницю представники інших церков, овечки яких також впадали в спокусу під впливом сусідів? Звичайно, вкрай неприхильно. Продовжу цитування з Ор.Левицького, тільки, з дозволу читачів, перестану вдаватися до отого «западнорусского» маскування. Надалі писатиму «руське» як синонім теперішнього «українського», принаймні, доки якась добра душа не напоумить нас щодо аналогічної традиції у білорусів чи росіян.
   ( Read more... )

    А далі детально описується ще відоміше розлучення Василя Загоровського з Марушею Збаразькою і його другий шлюб, нагадаю, що там один ієрарх розлучав, інший влаштовував наступний шлюб, потім ті ж ієрархи вперто ігнорували «законні аргументи» Маруші Збаразької, яка після смерті нелюбого чоловіка, покинутого нею з її власної ініціативи, запрагнула стати його єдиною законною вдовою. Але тут ми ризикуємо застрянути у заплутаних і часом аж кумедних подробицях, а зараз в нас інша мета. Ми розбираємося з теорією і далі я спробую розповісти, як сприймали дослідники відкриття такого неординарного явища.