Князівна

Біда прийшла звідки не чекали і причиною її стали непомірні амбіції Василя Лупула. Молдавський господар давно вже плекав плани об’єднати під своїм скіпетром обидва князівства – Молдавське і Мунтенське (ще інша версія – до цього його теж намовляли новопридбані родичі, плануючи на майбутнє передати Молдавію Тимошу з Роксандою, а Лупул хай вже править Волощиною). Нагоду для цього начебто дала хвороба правителя Мунтенії, Матея Басараба, користаючи з якої Василь Лупул почав посилено інтригувати в Стамбулі. Але Матей Басараб несподівано видужав, а тим часом у Молдавському князівстві сформувалася партія змовників, дуже невдоволених і самим Лупулом, і його союзниками – а, виявляється, на чолі цієї партії був великий логофет Георгій Стефан, що його господар вважав своєю людиною і довіряв йому всі державні таємниці. Противники Лупула заручилися підтримкою Георгія Ракочі і “на початку квітня 1653 року війська Матея Басараба переправилися через ріку Мілков, а угорські полки Георгія Ракочі на чолі з Кемені подолали перевал Ойтуз-Тротуш і напали на Молдову”. Лупулове військо розгромили, сам він, разом з дружиною і сином, ледве встиг втекти до Кам’янця. Польські союзники чи не забажали, чи то не в змозі були йому допомогти, отож невдовзі Лупул дізнався, що війська Матея Басараба та Георгія Ракочі ввійшли до Ясс і посадили на молдавський престол Георгія Стефана. Тут уже в колишнього господаря не залишилося іншого виходу – він поспішив до Чигирина і попросив допомоги в зятя і свата.

( Read more... )