![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Дівчина на війні
13/08/2011 10:52 amСофія
Починаючи з цього епізоду, в нас з’являється нова героїня. На відміну від інших стрілкинь, вона не була львівською студенткою. Навіть не народилася в Східній Галичині, а в Новому Санчі. Як ми далі побачимо, була доволі стриманою, навіть замкнутою особою, тому про неї писали куди менше, ніж про яскраву екстравертну Олену. А жаль.
Ось так вона виглядала в описі Олени (нарис «Перша зустріч»):
«Рік 1914. Початок вересня. Закарпаття – Мезетеребеш (він же Мезевтеребеш, Страбичів, Страбичево).
Осінній вечір. Накрапав дощ.
Ми саме приїхали до стрілецької кадри.
- Хто?
Мала горстка стрільців, які з різних причин спізнилися і тільки, після майже місячного перебування в Самборі, завдяки старанням д-ра Володимира Стросольського, дістали дозвіл зголоситися в команді коша.
Нас утомила довгоденна дорога з Самбора на Турку через Карпати і перші враження наскрізь воєнної обстановки. Годинні очікування на від’їзд на залізничних станціях бічних ліній, невигоди подорожі у товарних вагонах, ще й до того з хворими на холеру жовнірами, втомили дуже, тому ми скоро полягали спати на сіні в стодолі якогось господаря.
Я лежала, але заснути не могла. Пересувалися образи: несподівана стріча з батьками, які утекли від російської армії і переїжджали через Самбір до Ракова, прегарні краєвиди Карпат і сильний контраст між південними і північними схилами гір, непевність найближчих днів...
Крізь діри стодоли проходив холод. Було непривітно і дуже сумно.
Сильний стук у браму – мене покликали вийти.
Сутеніло.
На розмоклій землі стояло двоє людей: Софія Галечко й Антін Жила.
- Я почула про Ваш приїзд і забажала познайомитись з Вами, - почула я ніжний жіночий голосок.
Стать дрібна. Одяг темний. На рамені пов’язка Червоного Хреста. Прикрита широкою пелериною. Грубі русяві коси оплітають голову, вже на перший погляд завелику для маленької постаті. На голові мала військова шапка ледве прикриває чубок голови. Лице нерухоме, спокійне, безбарвне. Мова швидка, непереконлива. Досить грубі уста, долішня губа під час розмови легко опадає. З-під темних, сильно і чітко зарисованих брів виглядають сині мрійливі оченята, прикриті важкими повіками. Малі ноженята неспокійно переступають з місця на місце... (Портрет, висловлюючись тодішньою мовою, не надто похлібний. Але можемо порівняти з фотографією, як на мене, Софія була або дуже вродливою, або дуже фотогенічною).
Хто вона?
Я ніколи про неї не чула.
- За два дні перед вами приїхала я з Граца і зголосилася сестрою до стрільців. Я сама студентка філософії, голова товариства «Січ» у Граці. Не можу тепер ні студіювати, ні сидіти з заложеними руками. Пірвав мене стрілецький рух, я забажала стати в ряди стрільців. Я чула, що Вас до війська не прийняли, але з Вашого приїзду бачу, що не уступаєте від своїх домагань. Якщо вас приймуть, то і я стану стрільцем. Нам треба діяти спільно! Зайдіть до мене, в лікарню. Стрільці вкажуть.
- Справа мого прийняття до стрільців ще не вирішена. Д-р Старосольський має поладнати її через Бойову управу. Думаю, що скоро вирішиться. зайду до Вас.
Відповідаю та одночасно вдивляюся в її лице. Мені хочеться пронизати цю людину наскрізь. Не вдається...
Відчуваю, що це натура стримана, задумлива, вперта і самовпевнена. Важкі повіки не дають приступу до глибин душі, а тьмяні очі не відразу розкривають свої таємниці першому стрічному.
З того часу багато облич промайнуло перед моїми очима, але, далебі, такого лиця, як у Галечко, я не зустрічала вдруге.
В той самий день вийшли ми в поле.
Я зі сотнею Барана, вона – в сотні Носковського. Приділювані сотнями до різних австрійських військових частин, ми нечасто стрічалися на війні і говорили зі собою. І тоді не було між нами звірювань, ні розмов на особисті теми. У виконанні службових обов’язків вона була незмірно амбітна й дуже серйозна.
Ми не стали близькими приятельками, ні сердечними друзями. Вона залишилася мені нерозгаданою, як загадкою було її непорушне обличчя і сині, замрячені, закриті важкими повіками очі.
Починаючи з цього епізоду, в нас з’являється нова героїня. На відміну від інших стрілкинь, вона не була львівською студенткою. Навіть не народилася в Східній Галичині, а в Новому Санчі. Як ми далі побачимо, була доволі стриманою, навіть замкнутою особою, тому про неї писали куди менше, ніж про яскраву екстравертну Олену. А жаль.
Ось так вона виглядала в описі Олени (нарис «Перша зустріч»):
«Рік 1914. Початок вересня. Закарпаття – Мезетеребеш (він же Мезевтеребеш, Страбичів, Страбичево).
Осінній вечір. Накрапав дощ.
Ми саме приїхали до стрілецької кадри.
- Хто?
Мала горстка стрільців, які з різних причин спізнилися і тільки, після майже місячного перебування в Самборі, завдяки старанням д-ра Володимира Стросольського, дістали дозвіл зголоситися в команді коша.
Нас утомила довгоденна дорога з Самбора на Турку через Карпати і перші враження наскрізь воєнної обстановки. Годинні очікування на від’їзд на залізничних станціях бічних ліній, невигоди подорожі у товарних вагонах, ще й до того з хворими на холеру жовнірами, втомили дуже, тому ми скоро полягали спати на сіні в стодолі якогось господаря.
Я лежала, але заснути не могла. Пересувалися образи: несподівана стріча з батьками, які утекли від російської армії і переїжджали через Самбір до Ракова, прегарні краєвиди Карпат і сильний контраст між південними і північними схилами гір, непевність найближчих днів...
Крізь діри стодоли проходив холод. Було непривітно і дуже сумно.
Сильний стук у браму – мене покликали вийти.
Сутеніло.
На розмоклій землі стояло двоє людей: Софія Галечко й Антін Жила.
- Я почула про Ваш приїзд і забажала познайомитись з Вами, - почула я ніжний жіночий голосок.
Стать дрібна. Одяг темний. На рамені пов’язка Червоного Хреста. Прикрита широкою пелериною. Грубі русяві коси оплітають голову, вже на перший погляд завелику для маленької постаті. На голові мала військова шапка ледве прикриває чубок голови. Лице нерухоме, спокійне, безбарвне. Мова швидка, непереконлива. Досить грубі уста, долішня губа під час розмови легко опадає. З-під темних, сильно і чітко зарисованих брів виглядають сині мрійливі оченята, прикриті важкими повіками. Малі ноженята неспокійно переступають з місця на місце... (Портрет, висловлюючись тодішньою мовою, не надто похлібний. Але можемо порівняти з фотографією, як на мене, Софія була або дуже вродливою, або дуже фотогенічною).
Я ніколи про неї не чула.
- За два дні перед вами приїхала я з Граца і зголосилася сестрою до стрільців. Я сама студентка філософії, голова товариства «Січ» у Граці. Не можу тепер ні студіювати, ні сидіти з заложеними руками. Пірвав мене стрілецький рух, я забажала стати в ряди стрільців. Я чула, що Вас до війська не прийняли, але з Вашого приїзду бачу, що не уступаєте від своїх домагань. Якщо вас приймуть, то і я стану стрільцем. Нам треба діяти спільно! Зайдіть до мене, в лікарню. Стрільці вкажуть.
- Справа мого прийняття до стрільців ще не вирішена. Д-р Старосольський має поладнати її через Бойову управу. Думаю, що скоро вирішиться. зайду до Вас.
Відповідаю та одночасно вдивляюся в її лице. Мені хочеться пронизати цю людину наскрізь. Не вдається...
Відчуваю, що це натура стримана, задумлива, вперта і самовпевнена. Важкі повіки не дають приступу до глибин душі, а тьмяні очі не відразу розкривають свої таємниці першому стрічному.
З того часу багато облич промайнуло перед моїми очима, але, далебі, такого лиця, як у Галечко, я не зустрічала вдруге.
В той самий день вийшли ми в поле.
Я зі сотнею Барана, вона – в сотні Носковського. Приділювані сотнями до різних австрійських військових частин, ми нечасто стрічалися на війні і говорили зі собою. І тоді не було між нами звірювань, ні розмов на особисті теми. У виконанні службових обов’язків вона була незмірно амбітна й дуже серйозна.
Ми не стали близькими приятельками, ні сердечними друзями. Вона залишилася мені нерозгаданою, як загадкою було її непорушне обличчя і сині, замрячені, закриті важкими повіками очі.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-08-13 08:27 am (UTC)no subject
Date: 2011-08-13 08:31 am (UTC)no subject
Date: 2011-08-13 08:55 am (UTC)Це, так,згадалось мені з "Мир хатам, війна палацам".:)
no subject
Date: 2011-08-13 09:02 am (UTC)no subject
Date: 2011-08-13 09:18 am (UTC)no subject
Date: 2011-08-13 09:21 am (UTC)no subject
Date: 2011-08-15 02:09 pm (UTC)Але наскільки я вмію читати обличчя, це жінка вольова, але не "тиранка", здатна на трохи неочікувані, несподівані вчинки, серйозна, вдумлива, сконцентрована, характер може і складний, але неконфліктний, не з тих які "спалахують", вміє залагодити гострі ситуації..
можу помилятися, звичайно. :)
no subject
Date: 2011-08-15 02:38 pm (UTC)