![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
«Гриць» чеський
«Наступний крок у світ балада про Гриця робить у Чехії. Найпершим зацікавився нею Ф.Челаковський, сучасний Й.Шафарика, визначний поет і культурний діяч свого часу. Готуючи до друку першу збірку перекладів пісень слов’ян на чеську мову, він запланував у ній подати й «Гриця», але сталася несподіванка. У листі до І.Камарита Ф.Челаковський писав, що українські пісні дуже важко перекладати, такі вони самобутні, особливо багато довелося працювати над перекладом «Ой не ходи, Грицю»; він зробив 4 варіанти цієї «блискучої пісні», але ні одним не задовольнився і не відважився опублікувати у збірнику «Слов’янські пісні», який вийшов у Празі в 1822 році. Мабуть, з цих причин і в подальших роках пісня мало перекладалася на чеську мову».
І справді, не можна сказати, щоб українські пісні таки зовсім були відсутніми в чеському інтернеті (є, а найдивнішою знахідкою, це вже, видно, русинською, радо поділюся), але жодних слідів «Гриця» не знайшлося, окрім згадки про збірник пісень Єдлічки, куди входила і балада про Гриця. Натомість, куди багатшою є німецька «Грицеана».
«Гриць» німецький
«У 1822 році баладу «Ой не ходи, Грицю» перекладають на німецьку мову. Пісня українською і німецькою мовами була надрукована з нотами як ілюстрація до статті Д.Зубрицького у львівському календарі «Pielgrzym Lwowski, kalendar na rok...», 1822, с.91. Під нотами (на 2 голоси) було подано слова пісні українською і німецькою мовами, що вплинуло, очевидно, і на характер та якість перекладу, який здійснено досить точно, не відходячи від ритмічно-музичної структури оригіналу.
З цього часу увага до балади про Гриця у Австрії і Німеччині зростала, і майже всі перекладачі прагнули точно зберегти розмір твору. Відомий німецький письменник, перекладач слов’янської поезії Вільгельм фон Вальдбрюль у 1843 році надрукував її докладний переклад спочатку у журналі «Ost und West», а потім вмістив у збірнику слов’янських пісень «Slawische Balalajka» (1843, с.178) під заголовком «Das Liberstrunk» у варіанті з Західної України. Великий прихильник слов’янської народної поезії взагалі, української зокрема, В.Вальдбрюль з особливою увагою ставився до жанру балади. До збірника він добрав найперше «Гриця», потім історичні балади – «Ковалева дочка», «Пан Каньовський», «У Києві на риночку», «Сава Чалий», «Ой поїхав королевич», «Довбуш» та інші. Першу названу баладу він цінував особливо високо, переклав, як і інші, з докладною точністю, скрупульозно зберігаючи зміст твору.
Протягом ХІХ століття на німецьку мову «Гриць» був перекладаней, мабуть, більше як 10 разів і вже став, так би мовити, «своїм» у німецькій культурі. Тут варто згадати своєрідну інтерпретацію сюжету, здійснену Карлом Штерном (1848), і досить точний «метричний» переклад А.Штауфе-Симигинович (1888), австрійського письменника, що жив у Чернівцях і був ріднею українського письменника С.Воробкевича. «Гриць» німецькою мовою ще у ХІХ столітті набув популярності в Європі і співали його не тільки у Німеччині, а й у Швейцарії».
Але про швейцарського Гриця трохи пізніше, наступним буде Гриць французький.
«Наступний крок у світ балада про Гриця робить у Чехії. Найпершим зацікавився нею Ф.Челаковський, сучасний Й.Шафарика, визначний поет і культурний діяч свого часу. Готуючи до друку першу збірку перекладів пісень слов’ян на чеську мову, він запланував у ній подати й «Гриця», але сталася несподіванка. У листі до І.Камарита Ф.Челаковський писав, що українські пісні дуже важко перекладати, такі вони самобутні, особливо багато довелося працювати над перекладом «Ой не ходи, Грицю»; він зробив 4 варіанти цієї «блискучої пісні», але ні одним не задовольнився і не відважився опублікувати у збірнику «Слов’янські пісні», який вийшов у Празі в 1822 році. Мабуть, з цих причин і в подальших роках пісня мало перекладалася на чеську мову».
І справді, не можна сказати, щоб українські пісні таки зовсім були відсутніми в чеському інтернеті (є, а найдивнішою знахідкою, це вже, видно, русинською, радо поділюся), але жодних слідів «Гриця» не знайшлося, окрім згадки про збірник пісень Єдлічки, куди входила і балада про Гриця. Натомість, куди багатшою є німецька «Грицеана».
«Гриць» німецький
«У 1822 році баладу «Ой не ходи, Грицю» перекладають на німецьку мову. Пісня українською і німецькою мовами була надрукована з нотами як ілюстрація до статті Д.Зубрицького у львівському календарі «Pielgrzym Lwowski, kalendar na rok...», 1822, с.91. Під нотами (на 2 голоси) було подано слова пісні українською і німецькою мовами, що вплинуло, очевидно, і на характер та якість перекладу, який здійснено досить точно, не відходячи від ритмічно-музичної структури оригіналу.
З цього часу увага до балади про Гриця у Австрії і Німеччині зростала, і майже всі перекладачі прагнули точно зберегти розмір твору. Відомий німецький письменник, перекладач слов’янської поезії Вільгельм фон Вальдбрюль у 1843 році надрукував її докладний переклад спочатку у журналі «Ost und West», а потім вмістив у збірнику слов’янських пісень «Slawische Balalajka» (1843, с.178) під заголовком «Das Liberstrunk» у варіанті з Західної України. Великий прихильник слов’янської народної поезії взагалі, української зокрема, В.Вальдбрюль з особливою увагою ставився до жанру балади. До збірника він добрав найперше «Гриця», потім історичні балади – «Ковалева дочка», «Пан Каньовський», «У Києві на риночку», «Сава Чалий», «Ой поїхав королевич», «Довбуш» та інші. Першу названу баладу він цінував особливо високо, переклав, як і інші, з докладною точністю, скрупульозно зберігаючи зміст твору.
Протягом ХІХ століття на німецьку мову «Гриць» був перекладаней, мабуть, більше як 10 разів і вже став, так би мовити, «своїм» у німецькій культурі. Тут варто згадати своєрідну інтерпретацію сюжету, здійснену Карлом Штерном (1848), і досить точний «метричний» переклад А.Штауфе-Симигинович (1888), австрійського письменника, що жив у Чернівцях і був ріднею українського письменника С.Воробкевича. «Гриць» німецькою мовою ще у ХІХ столітті набув популярності в Європі і співали його не тільки у Німеччині, а й у Швейцарії».
Але про швейцарського Гриця трохи пізніше, наступним буде Гриць французький.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
переклад А.Штауфе-Симигинович (1888)
Date: 2010-12-07 06:16 pm (UTC)При Австрии и Румынии в Черновцах была улица Симигиновича, сейчас это Ботанiчний провулок.
Re: переклад А.Штауфе-Симигинович (1888)
Date: 2010-12-07 06:24 pm (UTC)Навіть і назва знайома...
Справа в тому, що для Буковини взагалі був призначений окремий підрозділ, але я застряла на румунському тексті... ніколи не думала, що з індоєвропейської, ще й романської мови так складно перекладати. Австро-Угорщина згадана, звичайно, але чи це був єдиний шлях (тобто через Галичину й Буковину)? Також через Чехію, а не виключено, що й через Петербург...
А якби ще й знайти якийсь хороший німецький переклад? Один в мене є, але якийсь ненатуральний: дівиці з молочнобілими руками запарюють чарівний чай, якісь Брунгільди з валькіріями, а не наші чарівниці :-)
Re: переклад А.Штауфе-Симигинович (1888)
Date: 2010-12-07 06:42 pm (UTC)Так что перевод с украинского на немецкий, наверное, многие уже прямо при прослушивании делали, поскольку думали по-немецки.
Re: переклад А.Штауфе-Симигинович (1888)
Date: 2010-12-07 06:45 pm (UTC)