![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Нарешті, після довгого чекання з'явилася-таки в "Історичній правді" "Княгиня Слуцька"! Все їй, бідній, щось заважало: то Майдан, то роковини Голодомору. Як воно часто в мене буває, аж тепер випливли деякі ляпи - я невідь-чого назвала Мамая ханом і теж не до речі написала про князівський титул, якого не дали Гаштольду. Тим не менше, прошу заглянути, як хто має вільний час, і оцінити, як вийшло. Я ж продовжую "Грицеану".
«Гриць» польський
«Після російського – польський народ був другим, що виявив зацікавлення українською піснею про Гриця. Польське населення на етнографічних стиках з українським ще на початку ХІХ ст. співало цю поему мовою оригіналу, а згодом до неї звертаються і польські письменники. На думку польських літературознавців, відомий поет Богдан Залеський, ще живучи в Умані в 1820-х роках, робить першу спробу переробити її на свою мову. У його вірші «Ukraińe (dumka ukraińska)» дійовими особами виступають Архор і Макрина, описи обставин їхнього життя далекі від українського побуту, але сюжетні колізії ті ж, що й в українському оригіналі, навіть початок подібний:
Nie chodż, mój Archory,
Na cudze wieczory...
Польський поет намагається «ошляхетнити» і сюжет, і героїв, вільно поводиться з українським оригіналом (...) З більшою увагою до оригіналу підійшов інший польський поет першої половини ХІХ століття – А.Пєнькевич у своєму перекладі «Dumki z mowy wolyńsko-ukraińskiej» альманах «Bojan», №1, Wilno, 1838. З тих часів балада про Гриця часто зустрічається в різних варіаціях на сторінках польських видань».
І коли б тільки це...
Як вам така пісня
Marsz, marsz Роlonia
Już was żegnam niskie strzechy,
Ojców naszych chatki.
Już was żegnam bez powrotu
Ojcowie i matki.
Refren (bis):
Marsz, marsz Роlonia,
Marsz dzielny narodzie.
Odpoczniemy po swej pracy
W ojczystej zagrodzie.
Już was żegnam niskie strzechy,
Ojców naszych chatki.
Już was żegnam bez powrotu
Ojcowie i matki.
Refren (bis):
Marsz, marsz Роlonia,
Marsz dzielny narodzie.
Odpoczniemy po swej pracy
W ojczystej zagrodzie.
«Історія цієї пісні розпочалася в 1863 році, під час січневого повстання. Тоді був створений марш Чаховського, зв’язаний з одним з керівників цього повстання, генералом Діонізієм Чаховським. Ініціаторами виникнення цієї пісні були солдати з Галичини, про що свідчить як підбір мелодії, так і один з куплетів
(Łączmy ramie do ramienia
Bracia Galicjanie,
Gdy uderzym wszyscy razem –
Polska zmartwychwstanie!)
Не знаємо автора цього тексту, але відомо, звідки він запозичив мелодію. В першій половині ХІХ століття на південних і східних польських землях популярною була українська думка «Ой не ходи, Грицю...» Войцех Совінський у «Короткому нарисі історії музики в Польщі», поміщеного як вступ до виданого в Парижі «Словника польських музикантів» (1874), писав у розділі «Думи, думки», що на Волині, Поділлі, в Галичині, Малопольщі та Україні часто можна почути в селах голоси молодих дівчат, які на вечорницях співають думку про Гриця. Очевидно, таку популярну мелодію і вибрав анонімний автор тексту «Маршу Чаховського». Під час І світової війни інші анонімні автори дописали наступні строфи цієї пісні і вона була популярною в Польських Легіонах.
В той час з’явилися інші дві пісні, що використали частину строф з «Марш, марш, Полонія!», а також деякі рядки з «Мазурки Домбровського». А саме: в Америці виник «Марш американських стрільців 1918 року», зв’язаний з Армією Польською, яка там утворювалася під назвою Легіону Костюшка і мала прилучитися до боротьби за незалежну Польщу. Натомість у Франції формувалася незалежна Армія Польська під керівництвом Юзефа Геллера. Тут теж співали «Марш геллерівців». Але марш американський і марш французький, попри текстові запозичення з «Марш, марш, Полонія!», мали дві зовсім інші мелодії і нічим не нагадували тієї пісні. Отож навряд чи можна твердити, що «Марш американських стрільців» і «Марш галлерівців» є варіантами «Марш, марш, Полонія!». Ця пісня стала неофіційним гімном Полонії (так поляки називають те, що ми називаємо діаспорою)».
Воістину, історія закрутить так, як не придумає жоден романіст. Польські легіони марширують під пісню, складену в розпал Хмельниччини донькою страченого поляками козака. Окремі рядки цього маршу легко вгадуються і в нашому національному гімні – «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці», не беруся вирішувати, хто в кого запозичував. А на додачу ще й майже повне співпадіння прізвищ – Шаховський і Чаховський...
«Гриць» польський
«Після російського – польський народ був другим, що виявив зацікавлення українською піснею про Гриця. Польське населення на етнографічних стиках з українським ще на початку ХІХ ст. співало цю поему мовою оригіналу, а згодом до неї звертаються і польські письменники. На думку польських літературознавців, відомий поет Богдан Залеський, ще живучи в Умані в 1820-х роках, робить першу спробу переробити її на свою мову. У його вірші «Ukraińe (dumka ukraińska)» дійовими особами виступають Архор і Макрина, описи обставин їхнього життя далекі від українського побуту, але сюжетні колізії ті ж, що й в українському оригіналі, навіть початок подібний:
Nie chodż, mój Archory,
Na cudze wieczory...
Польський поет намагається «ошляхетнити» і сюжет, і героїв, вільно поводиться з українським оригіналом (...) З більшою увагою до оригіналу підійшов інший польський поет першої половини ХІХ століття – А.Пєнькевич у своєму перекладі «Dumki z mowy wolyńsko-ukraińskiej» альманах «Bojan», №1, Wilno, 1838. З тих часів балада про Гриця часто зустрічається в різних варіаціях на сторінках польських видань».
І коли б тільки це...
Як вам така пісня
Marsz, marsz Роlonia
Już was żegnam niskie strzechy,
Ojców naszych chatki.
Już was żegnam bez powrotu
Ojcowie i matki.
Refren (bis):
Marsz, marsz Роlonia,
Marsz dzielny narodzie.
Odpoczniemy po swej pracy
W ojczystej zagrodzie.
Już was żegnam niskie strzechy,
Ojców naszych chatki.
Już was żegnam bez powrotu
Ojcowie i matki.
Refren (bis):
Marsz, marsz Роlonia,
Marsz dzielny narodzie.
Odpoczniemy po swej pracy
W ojczystej zagrodzie.
«Історія цієї пісні розпочалася в 1863 році, під час січневого повстання. Тоді був створений марш Чаховського, зв’язаний з одним з керівників цього повстання, генералом Діонізієм Чаховським. Ініціаторами виникнення цієї пісні були солдати з Галичини, про що свідчить як підбір мелодії, так і один з куплетів
(Łączmy ramie do ramienia
Bracia Galicjanie,
Gdy uderzym wszyscy razem –
Polska zmartwychwstanie!)
Не знаємо автора цього тексту, але відомо, звідки він запозичив мелодію. В першій половині ХІХ століття на південних і східних польських землях популярною була українська думка «Ой не ходи, Грицю...» Войцех Совінський у «Короткому нарисі історії музики в Польщі», поміщеного як вступ до виданого в Парижі «Словника польських музикантів» (1874), писав у розділі «Думи, думки», що на Волині, Поділлі, в Галичині, Малопольщі та Україні часто можна почути в селах голоси молодих дівчат, які на вечорницях співають думку про Гриця. Очевидно, таку популярну мелодію і вибрав анонімний автор тексту «Маршу Чаховського». Під час І світової війни інші анонімні автори дописали наступні строфи цієї пісні і вона була популярною в Польських Легіонах.
В той час з’явилися інші дві пісні, що використали частину строф з «Марш, марш, Полонія!», а також деякі рядки з «Мазурки Домбровського». А саме: в Америці виник «Марш американських стрільців 1918 року», зв’язаний з Армією Польською, яка там утворювалася під назвою Легіону Костюшка і мала прилучитися до боротьби за незалежну Польщу. Натомість у Франції формувалася незалежна Армія Польська під керівництвом Юзефа Геллера. Тут теж співали «Марш геллерівців». Але марш американський і марш французький, попри текстові запозичення з «Марш, марш, Полонія!», мали дві зовсім інші мелодії і нічим не нагадували тієї пісні. Отож навряд чи можна твердити, що «Марш американських стрільців» і «Марш галлерівців» є варіантами «Марш, марш, Полонія!». Ця пісня стала неофіційним гімном Полонії (так поляки називають те, що ми називаємо діаспорою)».
Воістину, історія закрутить так, як не придумає жоден романіст. Польські легіони марширують під пісню, складену в розпал Хмельниччини донькою страченого поляками козака. Окремі рядки цього маршу легко вгадуються і в нашому національному гімні – «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці», не беруся вирішувати, хто в кого запозичував. А на додачу ще й майже повне співпадіння прізвищ – Шаховський і Чаховський...
