![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
21/11/2010 04:33 pm - Рибу любиш?
- Кюшать люблю, а так ні, - зопалу відповіла я немудрою фразою з немудрого анекдоту.
Як виявилося, доречно, бо це йшлося про акваріумних рибок. Але тема продовжувалася:
- То, може, свіжої риби?
Ну, яка свіжа риба... Ще тиждень їстиму в основному йогурт, а питиму льон, я вже його стільки перепила, що скоро замукаю. Хоча, загалом, нічого проти такої дієти не маю, крім одного. Через її головний принцип «часто і регулярно, хоч потрохи» (а, може, потроху, але часто і регулярно від моїх ізячних 55 кг, що й так останнім часом перетворилися в 57, залишиться хіба млистий спомин. А це спонукає до критичного мислення. Не тільки це, є й інші резони.
Якби я вживала гучні слова, то написала б «творча криза», а так вийде хіба – порожній період довжиною в кілька місяців. Ні цікавих розробок, ні цікавих оповідок, ні хоча б проектів. Раніше допомагали довгі прогулянки, але, попри м’якість цього листопаду, не хочу накидатися гаям і лукам в пору, коли зелена й золота їх краса минули, а біла ще не настала (с). Видно, пора на якийсь час впасти в сплячку. Читати («Волинська шляхта» ще нестудійована), дивитися добрі фільми (натягала з торрентів кілька за Джейн Остін), спостерігати і думати. До зустрічі.
- Кюшать люблю, а так ні, - зопалу відповіла я немудрою фразою з немудрого анекдоту.
Як виявилося, доречно, бо це йшлося про акваріумних рибок. Але тема продовжувалася:
- То, може, свіжої риби?
Ну, яка свіжа риба... Ще тиждень їстиму в основному йогурт, а питиму льон, я вже його стільки перепила, що скоро замукаю. Хоча, загалом, нічого проти такої дієти не маю, крім одного. Через її головний принцип «часто і регулярно, хоч потрохи» (а, може, потроху, але часто і регулярно від моїх ізячних 55 кг, що й так останнім часом перетворилися в 57, залишиться хіба млистий спомин. А це спонукає до критичного мислення. Не тільки це, є й інші резони.
Якби я вживала гучні слова, то написала б «творча криза», а так вийде хіба – порожній період довжиною в кілька місяців. Ні цікавих розробок, ні цікавих оповідок, ні хоча б проектів. Раніше допомагали довгі прогулянки, але, попри м’якість цього листопаду, не хочу накидатися гаям і лукам в пору, коли зелена й золота їх краса минули, а біла ще не настала (с). Видно, пора на якийсь час впасти в сплячку. Читати («Волинська шляхта» ще нестудійована), дивитися добрі фільми (натягала з торрентів кілька за Джейн Остін), спостерігати і думати. До зустрічі.
