Обіцяне хорватське

[tin_tina]

Обіцяла я колись хорватські екскурси? От, прошу. Досі мені доводилося вивчати слов’янські мови, читаючи історичні романи (словацьку, наприклад, - з “Вавілону” Маргіти Фігулі), тому, боюся, знання цих мов виходило специфічним...Зате  хорватську – з уже згадуваної “Малої антології хорватської поезії” в перекладах Павличка, укладачі “Антології” великодушно залишили деким віршам і їх оригінальні тексти. Але цим рядкам, сподіваюся, переклад не потрібний!

            LJUDEVIT GAJ
           (1809-1872)
            HORVATOV SLOGA I SJEDINJNIE

1
            Još Horvatska ni propala, dok mi živimo,
            Visoko se bude stala, kad ju zbudimo;
            Ak je dugo tvrdo spala, jačja hoće bit,
            Ak je sada vu snu mala, će se prostranit.
            2
            Vetćkrat senia čudne senie slatke radosti,
             Kada se joj kažu tenie jake mladosti;
             Drugda pako magle crne nju opstiraju,
             Kada sestre njoj neverne nju zapiraju.
            3
            Jenput vidi županije sve ponovljene,
           Stare slavne sve banije znova stvorjene;
            Vidi, čuje Gorotance, Krajnce dolazit
            I s Horvati neprestance tako govorit:
           4
           “Hoj Horvati, braćo mila, čujte našu reč,
            Neće nas razdružt sila baš nikava već;
            Nas je negda jedna mati draga rodila,
            S jednim nas je, bog joj plati, mlekom pojila.
            5
           Kako  čemo majki bolje sad zahvaliti,
           Kak da bumo jedne volje se sjedniti;
           Jal I nazlob njene sine su razdružili,
           Stare slavne domovine diku zrušili.
           6
           Ni li skoro skradnje vreme da nju zvisimo,
           Ter da stranjsko teško breme iz nas bacimo;
            Stari smo I mi Horvati, nismo zabili,
            Da smo vaši pravi bratri zlo prebavili”

         Ні-ні, від суперечок “хто в кого позичив текст”, я відмовляюся наперед. Колись мені доводилося чути про бойовий марш гарібальдійців, що починався словами: “Ти жива іще, моя Італіє”, хоча хорватський гімн – це, начебто, ще 1848 рік... Ну гаразд, Павличко хорватську пісню переклав так:
           Людевит Гай
            (1809-1872)
            Злагода та об’єднання хорватів
             1
            Не загине Хорватія, доки ми живем,
            Збудимо її й високо в небо піднесем.
            Вона прагне буть міцною, в силі вже встає,
            Розпросторює свій подих і життя своє.
            2
            Сни чудові, сни солодкі, молодість її
            Промайнули, відспівали рідні солов’ї.
            А тепера чорні тучі стали навкруги,
            Сестри зрадили невірні, наче вороги
            3
            Але всі свої терени бачить вона знов,
            Славні, власні володіння, новизну й любов.
            Чує, бачить Гортенаце, Крайнце знов ідуть,
             Із хорватами хорвати мову так ведуть:
            4
           “Гей хорвати, браття миле, чуйте нашу річ,
            Вже нас нині роз’єднати ворогам невміч.
            Одна мати нас родила, молоком одним
            Нас плекала, будь до неї, Господи, благим!
            5
           Як подякувати хочем матері своїй,
           Об’єднаймося, братове, буде щастя їй;
            Бо ж її злобиві діти, що в боях зійшлись,
            Нашу славну батьківщину знищили колись.
            6
           А ми встанемо й вітчизну піднесемо знов,
           Звільнимося з чужинецьких ярем та заков;
           Ми хорвати, пам’ятаєш, що ми всі брати,
             Що братам ми помагали зло перемогти!”

 

 

 

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Зітхнувши - якйсь сьогодні день агресивний... то мене в якийсь політичний виборчий колаж включили, то українських перекладачів доводиться заступатися, а цього разу чого?
Звичайно, такі тверді переконання для мене не рівноцінні. Але, оскільки предмет дослідження, тобто першобатьківщина хорватів, аж так глибоко наукю не висвітлений, а, може, його й неможливо глибоко дослідити, то я мимоволі підозріваю, що має місце перший варіант.
"сформулюйте Ваші критерії схожості, тоді обговоримо... а чого український гімн не згадуєте" - схожість, звичайно, першого рядка, мені справді цікаво знати, хто сформулював такий вислів першим. Український гімн, безперечно, ніхто з розгляду не викидає, от тільки слова його були написані пізніше і, ймовірно, під впливом польського.
Про Києвець - а хіба я гіпотезу про його походження не у Вашому ЖЖ зустрічала? Де припускається, що в основі подібних назв - споруда, що має якийсь стосунок до мосту, начебто його частина? Якщо ні, то перепрошую, спробую пошукати де-інде.

[lvivil.livejournal.com]

- я дуже перепрошую, якщо мої слова сприйнялися, як вияв агресії... просто здолала якась підсвідома тяга до чіткості формулювань, змісту висловів. ) Ще раз вибачаюсь...
- <може й неможливо> )) красиве словосполучення )
- про Києвець... я справді нічого подібного не писав... навіть на ту тему... я стараюсь свої міркування обгрунтовувати "статистично повними вибірками", а на одному-двох словах можна обгрунтовувати все що завгодно, як і через дві довільно задані точки можна провести будь-яку лінію )
- про патріотичні тексти... думаю, то не той випадок, щоб вишукувати плагіат, говорити про запозичення ідеї.Бо ідея тут - загальновідома, всім зрозуміла. Почуття любові до своєї Батьківщини і боротьба за її свободу чи визволення природнім чином підводили різних авторів до такого початку. Тому говорити про запозичення тут, на мій погляд, недоречно з жодного боку.

[tin-tina.livejournal.com]

А то мене співрозмовник ось звідси (http://morreth.livejournal.com/1229451.html) замордував. От би на нього blacklack - a як теж харків"янина (і теж прихильника вичерпно точних формулювань, як і Ви :-) )
"Тому говорити про запозичення тут, на мій погляд, недоречно з жодного боку."
а бачите, все-таки занадто близька схожість. Тобто для творів подібного жанру - річ звичайна (може, це хтось з давніх римлян подібно висловлювався), тим не менше - цікаво.