Обіцяне хорватське

[tin_tina]

Обіцяла я колись хорватські екскурси? От, прошу. Досі мені доводилося вивчати слов’янські мови, читаючи історичні романи (словацьку, наприклад, - з “Вавілону” Маргіти Фігулі), тому, боюся, знання цих мов виходило специфічним...Зате  хорватську – з уже згадуваної “Малої антології хорватської поезії” в перекладах Павличка, укладачі “Антології” великодушно залишили деким віршам і їх оригінальні тексти. Але цим рядкам, сподіваюся, переклад не потрібний!

            LJUDEVIT GAJ
           (1809-1872)
            HORVATOV SLOGA I SJEDINJNIE

1
            Još Horvatska ni propala, dok mi živimo,
            Visoko se bude stala, kad ju zbudimo;
            Ak je dugo tvrdo spala, jačja hoće bit,
            Ak je sada vu snu mala, će se prostranit.
            2
            Vetćkrat senia čudne senie slatke radosti,
             Kada se joj kažu tenie jake mladosti;
             Drugda pako magle crne nju opstiraju,
             Kada sestre njoj neverne nju zapiraju.
            3
            Jenput vidi županije sve ponovljene,
           Stare slavne sve banije znova stvorjene;
            Vidi, čuje Gorotance, Krajnce dolazit
            I s Horvati neprestance tako govorit:
           4
           “Hoj Horvati, braćo mila, čujte našu reč,
            Neće nas razdružt sila baš nikava već;
            Nas je negda jedna mati draga rodila,
            S jednim nas je, bog joj plati, mlekom pojila.
            5
           Kako  čemo majki bolje sad zahvaliti,
           Kak da bumo jedne volje se sjedniti;
           Jal I nazlob njene sine su razdružili,
           Stare slavne domovine diku zrušili.
           6
           Ni li skoro skradnje vreme da nju zvisimo,
           Ter da stranjsko teško breme iz nas bacimo;
            Stari smo I mi Horvati, nismo zabili,
            Da smo vaši pravi bratri zlo prebavili”

         Ні-ні, від суперечок “хто в кого позичив текст”, я відмовляюся наперед. Колись мені доводилося чути про бойовий марш гарібальдійців, що починався словами: “Ти жива іще, моя Італіє”, хоча хорватський гімн – це, начебто, ще 1848 рік... Ну гаразд, Павличко хорватську пісню переклав так:
           Людевит Гай
            (1809-1872)
            Злагода та об’єднання хорватів
             1
            Не загине Хорватія, доки ми живем,
            Збудимо її й високо в небо піднесем.
            Вона прагне буть міцною, в силі вже встає,
            Розпросторює свій подих і життя своє.
            2
            Сни чудові, сни солодкі, молодість її
            Промайнули, відспівали рідні солов’ї.
            А тепера чорні тучі стали навкруги,
            Сестри зрадили невірні, наче вороги
            3
            Але всі свої терени бачить вона знов,
            Славні, власні володіння, новизну й любов.
            Чує, бачить Гортенаце, Крайнце знов ідуть,
             Із хорватами хорвати мову так ведуть:
            4
           “Гей хорвати, браття миле, чуйте нашу річ,
            Вже нас нині роз’єднати ворогам невміч.
            Одна мати нас родила, молоком одним
            Нас плекала, будь до неї, Господи, благим!
            5
           Як подякувати хочем матері своїй,
           Об’єднаймося, братове, буде щастя їй;
            Бо ж її злобиві діти, що в боях зійшлись,
            Нашу славну батьківщину знищили колись.
            6
           А ми встанемо й вітчизну піднесемо знов,
           Звільнимося з чужинецьких ярем та заков;
           Ми хорвати, пам’ятаєш, що ми всі брати,
             Що братам ми помагали зло перемогти!”

 

 

 

Comments

[lvivil.livejournal.com]

Цікава тема!
Цитата:
"... Цікавий результат дає також вивчення лексики сучасних південнослов'янських мов. Наприклад, український дослідник О. Стрижак звернув увагу на наявність у сербській та українській мовах низки семантично майже тотожних слів, як-от: вáтра (вогонь), вýлиця, гúнути, голóта, гýска, дúхати, жвáкати, збірка, квóчка, лáгодити, лáяти, людство, люлька, маснúй, млúво, мочáр, мýляти, нáпад, нáступ, неук, óбрис, окрáяти, óнде (там), пáша (пасовисько), плéтиво, плúнути, пóслуга, прáля, пýзо, себé, сúрник, слúна, снагá, сýкня, тин, тýга, улучúти, яринá та багато інших27. Вони свідчать про те, що в мові населення Середньої Наддніпрянщини й Прикарпаття (тобто праукраїнців), звідки предки сербів і хорватів прийшли на Балкани майже 1500 років тому, всі ці слова вже були в V—VI ст. н. е. Щодо походження хорватів саме з цих місць сумніватися не доводиться: на це чітко вказують географічні назви на території нинішньої Хорватії: хорват. Kijev, Kijevo (зафіксовано 5 назв), Kijani, Žitomir, Malin, Bolarka та ін.
Стрижак О. Серби й Україна // Україна. Наука і культура. — К., 1993. — С. 257—258.
..."
Джерело: http://litopys.org.ua/pivtorak/pivtorak.htm#rys
"Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов". Затверджено до друку вченою радою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.
Рецензенти: Член-кореспондент. НАН України, доктор філологічних наук, професор О. Б. Ткаченко; доктор філологічних наук, професор В. В. Жайворонок; доктор філологічних наук, професор Ю. О. Карпенко; доктор філологічних наук, професор І. Г. Матвіяс.