![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Всяке
Отут є класна стаття Наталі Яковенко
"Тому що коли ми акцентуємо увагу лише на таких моментах, то переносимо сучасні категорії на минуле — від монгольського нашестя до процесів і явищ ХІХ століття. Насправді ж тоді діяли зовсім інші засади соціального буття, і відштовхуватися треба від них.
Коли ми візьмемо до уваги цю аксіоматичну для історика вимогу, то відкриється безліч сюжетів, які перетворять «страдницьку» історію на цілком пристойну, ба, навіть «оптимістичну». Маю на увазі успішні життєві кар’єри людей української крови, їхні ролі в тих чи інших державах, розвиток духовної та матеріальної культури і т. д.
Для прикладу, згадаймо блискучі кар’єри українців у Речі Посполитій (де вони складали купку найбагатших можновладців, диригуючи сеймами), або «наших» на найвищих щаблях влади в Російській імперії. Це — здобутки українського народу, а не втрати, і про це годиться розповісти в підручнику. "
Помер Мілорад Павич...
Доки я не здобулася на якусь серйозну тему, то займуся трохи плітками і спогадами.
Ще одна історія від МЗС (мого зацного стоматолога)
Це той самий стоматолог, професійно (в якості пацієнта) спілкуючись з яким я на власному досвіді дізналася, що таке “класичний вивих щелепи”. Але ця історія трохи іншого штибу.
МЗС, окрім приватної практики, веде ще й прийом в державній поліклініці, а ця поважна установа має домовленість з іншою грізною установою – колонією для ув’язнених – надавати допомогу їхнім пансіонерам, якщо власні лікарі не справляються. От саме таке і трапилося, один з в’язнів заслаб на якусь дуже неприємну стоматологічну хворобу, одонтогенну флегмону чи що. На додачу, її можна було лікувати тільки в хірургічному кабінеті, причому вимагалося кілька втручань.
Отож одного дня, за попередньою домовленістю, хворого під конвоєм привели до поліклініки. Намагалися це зробити з самого ранку, доки ще звичайні пацієнти не прийшли, але випадок виявився складним і тривало воно довго. Конвоїр страшенно соромився, а може й боявся сидіти в такому страшному кабінеті, попросився десь перечекати, а оскільки підопічний мав славу рецидивіста зі спробами втечі, то його, для святого спокою, прифалатали до тяженного лікарського крісла наручниками.
Тим часом підтягнулися інші відвідувачі і стали, за своєю невиправною звичкою, підглядати: чи є лікар, чи швидко звільниться, ну й таке всяке. Через півгодини вже сформувалося стійке переконання, що в поліклініці скінчилося знеболююче і пацієнтів фіксують у зручному для лікаря положенні за допомогою жорстких засобів. Чутка моментально поширилася, і черга помітно порідшала.
Наступного дня пацієнта з флегмоною привели знову й історія повторилася. Так воно тривало не менше тижня і МЗС вже почав дивуватися, чому то звичайно пацієнти валом валять, а тут раптом тиш і гладь, невже всі поздоровіли? Лише випадково зустрівши одного зі своїх знайомих і одночасно пацієнта з тієї першої черги, він зрозумів, у чому справа.
no subject
Коли ми візьмемо до уваги цю аксіоматичну для історика вимогу, то відкриється безліч сюжетів, які перетворять «страдницьку» історію на цілком пристойну, ба, навіть «оптимістичну». Маю на увазі успішні життєві кар’єри людей української крови, їхні ролі в тих чи інших державах, розвиток духовної та матеріальної культури і т. д.
Для прикладу, згадаймо блискучі кар’єри українців у Речі Посполитій (де вони складали купку найбагатших можновладців, диригуючи сеймами), або «наших» на найвищих щаблях влади в Російській імперії. Це — здобутки українського народу, а не втрати, і про це годиться розповісти в підручнику"
о!
http://joanerges.livejournal.com/813145.html?thread=3295065#t3295065
бачила, мабуть
no subject
Що стосується положення українців в Астро-Угорщині, то тут надто багато треба б пояснювати. Вони вважали - і не так, щоб безпідставно, - що вони є в імперії громадянами другого сорту. В той же час, громадян, як вони це розуміли, в сусідній РІ не було зовсім. Тому для більшості галицьких емігрантів переїзд до Росії закінчився сумно, що для Наумовича, що для Головацького.
Що ж, депутатами сейму були, перевибори, при потребі влаштовували. Проблеми були не стільки з імперськими властями, скільки з галицькою польською адміністрацією.
no subject
але більшість людей тоді сприймала це цілком нормлаьно. це муляло тільки обмеженому колу розумних людей
no subject
От в Галичині куріальна система при виборах або несправедлива система оподаткування муляла абсолютно всім, починаючи від селянства, тому можливий був справді масовий рух. Як віче, то з"їжджалися з усього повіту, так само демонстрація чи страйк чи ще щось.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
і за поздоровлення спасибі :0)
no subject
no subject
жах який
no subject
no subject
no subject
no subject
По друго, ніхто ніде не казав про расизм. Мене просто вразило те, що у одного з чільних українських істориків такий, не дуже популярний серед фахівців (http://www.litteralis.com/2009/11/typology-of-nationalism-conspect/) (і будемо відверті - не дуже шанований) погляд на природу нації.
no subject
Запитаю: якби там стояло слово "походження", воно б Вас не дратувало?
no subject
no subject
no subject
no subject
І по чому б ще визначати походження у 16-17 столітті - теж не знаю. Політичної нації ще кількасот років чекати, за місцем народження? - тоді ми ризикуємо Потоцьких з Конецпольськими записати в українці. Релігійна приналежність - а як же тоді молдавани, греки чи білоруси?
no subject
Русинів від поляків у 16-17 ст. можна відрізняти за віросповіданням, мовою, побутовими етно-культурними особливостями, але не за "кров'ю". Порівняйте Байду і Ярему Вишневецьких: "кров" одна, територія одна (щодо мови не знаю), але дві різні релігії, відповідно дві різні ідентичності. "Кров" як фактор поділу з'явився набагато пізніше і то не всюди (в Африці він, наприклад, і досі не існує) і тільки у найрадикальніших націоналістичних теоріях.
Слово "походження" має мало спільного з "людьми української крови":
Походити - 1. Належати за народженням до певної національності, класу, місцевості і т.і.; вести свій рід, своє існування від кого-, чого-небудь.... (Вел. тлум. сл-к сучасної укр. мови. К. 2005, С. 1094).
100-% кровна спорідненість тут тільки у випадках на кшталт "походить з роду Васильківських".
no subject
Я саме це і розумію під терміном "такої-то крові". Можливо, не я одна.
"Русинів від поляків у 16-17 ст. можна відрізняти за віросповіданням, мовою, побутовими етно-культурними особливостями" - при бажанні, приведу скільки завгодно винятків з цього правила.
"Порівняйте Байду і Ярему Вишневецьких" - насправді ми порівнюємо дві легенди, які склалися в той час, коли вже існувала або формувалася політична нація.
no subject
А навіщо Ви тоді так довго доводили, що пані Яковенко помилилась, якщо погоджуєтесь з її формулюванням?
при бажанні, приведу скільки завгодно винятків з цього правила.
Будь-ласка, приведіть приклади ототожнення людини за "кров'ю" в 16-17 столітті. Це справді цікаво.
насправді ми порівнюємо дві легенди
Так, звичайно, це просто перше, що прийшло на думку.
no subject
Відомий пасаж Мелетія Смотрицького вже з його уніатського періоду, пам"ятаєте? Про те, що саме кров визначає походження людини, а не віра чи ще щось. Дослівно я його не пам"ятаю, але спробую знайти. Я ж мала на увазі, що тоді ще можна було бути "русином" і писати польською (чи бодай латинською мовою) - от прошу звернути увагу сюди (http://www.diary.ru/~sculd/p86696948.htm) та на сусідні записи; сповідувати католицизм чи протестанство і мати цілковито ті самі побутові звички, що й сусіди-поляки
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject