![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Князівна
Скінчився трагічний для Молдови 1650-й рік, настав ще неспокійніший 1651-й, потроху дійшов до своєї середини... Василь Лупул все ще возносив молитви до Бога, щоб той врятував його самого і його доню від такого небажаного союзу. І раптом видалося, що небо ті молитви вислухало! Почувши про поразку козацького війська під Берестечком, молдавський господар на радощах нагородив вісника-пиркалаба дорогим каптаном із золотої парчі, а сам разом з усім двором, боярами і капітанами війська вирушив до монастиря Голії, щоб подякувати за порятунок.
Кажуть, хочеш насмішити Бога – розкажи йому про свої плани, а почуття Всевишнього, коли йому возносять подячні молитви за неіснуючі милості, боюся навіть собі уявити. Козацький гетьман дуже швидко довів, що ті, хто передчасно списав його з рахунку, вчинили, щонайменше, нерозважливо.
...Не сподіваючись на власні сили, Лупул вдався за допомогою до своїх польських протекторів – зятя Радзивіла, польного гетьмана Калиновського, коронного - Миколи Потоцького, та ще одного Потоцького, Андрія, теж претендента на руку прекрасної Роксанди. Тридцятитисячне польське військо вступило на землю Молдови.
Реакція була жахливою і звалася вона битвою під Батогом – часто її називають “реваншем за Берестечко”. Звичайно, прекрасна молдавська князівна була і не єдиною, і навіть далеко не головною причиною цього побоїща, а все-таки не забудьмо: почалося все з боротьби за її руку...
Військовий аспект справи залишу комусь мудрішому, так само і розважання про те, що насправді ця битва не дала рішучої переваги “на довшу мету”. Відмітимо лиш те, що, на думку літописців, від часу битви під Цецорою Річ Посполита не знала такої страшної поразки...
(В листі до короля Хмельницький, з притаманним йому гризьким гумором, запевняв, що козацько-татарське військо насправді було тільки весільним почтом його сина, якому не терпілося зустрітися з молдавською нареченою – а тут Калиновський, попри численні попередження, невідь-чому перепинив їм дорогу! А що трапилася при тому бійка, так то на весіллі річ звичайна)
Переможець безжально продиктував упокореному Лупулу свої умови. Молдавський господар мав на Євангелії заприсягтися, що негайно віддасть Роксанду Тимошеві, прислати як заложників двох своїх небожів і готуватися до весілля.
На цей раз ніякі умовляння і зволікання не допомогли – довелося пожертвувати Роксандою. Молдавські заложники привезли письмову згоду господаря на шлюб і завірений опис приданого князівни.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject