Зайчику, Миколайчику...

[tin_tina]

Ото несподівана радість - не пройшло, так би мовити, й сотні років, а з"явився-таки хоч один український переклад Лусі Мод Монтгомері (це, якщо хто забув, та сама канадська письменниця, на прикладі творів якої ми обговорювали дискримінацію канадських французів, а також вирішували, чи завалиться світ, якщо в перекладі її героїні називатимуться не Енн і Рейчел, а Аня й Малгожата). На щастя, взялися українські перекладачі не за "Аню", яка вже є в кількох російських перекладах, а за інший цикл, який можна б назвати "дитинство і юність при наявності літературного хисту". Хто читав, здогадається, що це трилогія про Емільку :-) (ну, нехай Емілі) Старр, поки що з"явилася перша її частина, помилуватися можна тут.

Можу щиро запевнити, що книжка справді класна. З усіх точок зору - вона і з задоволенням і не без моралі. Мене особисто вразила тим, що там описаний певний психічний стан, званий "промінчиком", відомий мені з власного досвіду, а полягає він у раптовому і майже безпричинному відчутті гармонійної повноти життя і найвищої радості. Ніколи не знаєш, що його може спричинити, нічого прекраснішого не можна й уявити, жаль тільки, що дуже він коротко триває :-)

До чого я це все? - ага, хто шукає Миколайчика для дівчинки так від 12-13 років й старшої (але обов"язково наділеної витонченістю почуттів й інтелектуально непересічної :-) ), то кращого подарунка годі й уявити. Окрім всього, обдарована дівчинка тепер чекатиме на появу другої й третьої книжок (але про ці нічого не скажу, Емільку я читала давним-давно, однак тільки першу частину, більше не роздобула).

Comments

Re: офф

[tin-tina.livejournal.com]

А його постійно згадують у всяких передмовах і післямовах. От, мовляв, не думайте, що "Сон тіні" так і закінчився на найнапруженішому місці, є ще й продовження. Або "не думайте, що спогади Наталени закінчилися випуском з інституту, є й дальші частини". Що найкривдніше, вони ті частини цитують, але видавати не видають...

Re: офф

[iglusha.livejournal.com]

ой, ну я ранiше читала ъъ ( з того, що читала) на дуже швидку руку, тому навIть самi твори у головI погано вiдклалися, а не те що передмова. Та й чи була вона в тих ксерокопiях? Зате гарно запам'ятала, що в iнститутi толерували украънську,а росiйську -- нi. Це мене так вразило!

Re: офф

[tin-tina.livejournal.com]

Так, панночки мали знати українську, щоб спілкуватися з простолюдом. А батьки Наталени ще й спеціально привезли для неї дівчину, з якою вона бавилася в ранньому дитинстві - з тією ж метою.