tin_tina | Ще одна Різдвяна вечеря від Старицького

   Схоже, святочні оповідання були улюбленим жанром Михайла Петровича. На цей раз я вибрала для представлення «Недоразумение. Необыкновенный случай», воно примітне подвійно. По-перше, має підзаголовок «из галицкой жизни», це при тому, що Старицький, щирий великоукраїнець, писав завжди про своє, а галичан в нього я щось і не згадаю. Однак підозріваю, що цей підзаголовок був доданий лише заради цензури, нічого специфічно галицького в оповіданні нема, зате фігурують копійки, поліцмейстери, участок, жандарм, самовар... схоже, це не той бік Збручу. Ну, і друге, ситуація, в яку втрапив герой оповідання, може видатися доволі злободенною саме нам і сьогодні: на наших очах люди, всіма шановані, раптом провели ці свята у супроводі обшуків, допитів та інших подібних приємностей.
   Правда, Андрій Степанович Короп, про якого мова, хоч і грішив часом промовами на політичні теми, але ні про що таке й не помишляв. Його життєві плани були іншими: чимшвидше розлучитися з обридлою юридичною конторою, де він працював помічником адвоката, і перейти на вільні літературні хліби. А перед ним саме з’явилася можливість кар’єри модного романіста, тут, правда, приклалися не стільки його літературні таланти, скільки енергія і винахідливість молодої і вельми діяльної дружини, пані Марії. В описуваний час – а дія відбувається на початку 20-го століття саме в день напередодні Різдва, вона в столиці проштовхувала чоловікове творіння і саме прилаштувала його у популярний літературний журнал. Однак виникла одна невелика перешкода: Андрій Степанович, як багато початківців, закінчив свій роман подвійним самогубством героїв – Ясь застрелився, а Сара повісилася (можемо припускати, що твір був на тему міжнаціональної любові). Та виявилося, що редактор в середині роману «допускал всякие зверства, насилия и лужи крови, но к концу мрачный колорит обязательно должен был перейти в успокоительную ясность». Себто, вимагався хеппіенд і пані Марія, як жінка практична, відразу й запропонувала варіант, відправивши чоловіку телеграму з текстом: «Придбай Ясі і Сару паспорти, відправ їх до Швейцарії, Нюнчик».
   Телеграма прийшла разом з листом, де Нюнчик попереджала чоловіка: виправити і відіслати новий варіант треба негайно! Не прийде текст до завтра – редактор вставить у верстку щось інше і тоді пиши пропало!
   Готуючись до напруженої цілоденної праці, Андрій Степанович попросив було куховарку Мотрону подати обід, однак та запротестувала:
   - Что вы, пане, в такой день обедать? Креста на вас нет, что ли? Да сегодня до звезды ничего и не едят... Чайку, пожалуй, напейтесь, да пирожков два принесу вам, а то – обедать!
Нічого робити (от поясни тій темній куховарці, що таке ліберальна релігія), на чаї і пиріжках пан Короп таки скомбінував завершення своєї саги, герої щасливо уникли застрілення на килимі та вішання на горищі, а радісно вирушили у шлюбну подорож до Швейцарії. залишилося тільки переписати і відправити (до текстового редактора і електронної пошти ще сто років пождіть!) Аж тут воно і трапилося...
   Телеграма Нюнчика (і чому це жінки так люблять підписуватися чоловічими псевдонімами!) з пропозицією купити паспорти і тікати до Швейцарії зацікавила працівників пошти, а там чутка про неї дійшла до поліції. Чи то поліцейські надто всерйоз сприймали свої обов’язки, чи то їм теж якийсь план треба було виконувати, а втечі до Швейцарії вважалися такими ж небезпечними, як і відео у інтернеті – приперлися вони з обшуком. Кілька годин і в них, і в бідного героя, якому земля під ногами горіла, пішло на трус у помешканні.
   Сяк-так справа з’ясувалася, пані Марію, яка вислала таку недоречну телеграму, затаврували як легковажну і безвідповідальну особу. «Только женщины способны на такую безрассудную выходку!» Ну, все добре, що добре закінчується.
Але як же тепер справа з літературними перспективами бідного Андрія Степановича? Десята вечора, а найпізніше опівночі фейлетон має бути переписаний і відправлений!
   І що ви думаєте, непрошені гості, відчуваючи свою провину, постаралися допомогти чим зуміли. Всі сіли за стіл і дружно переписали творіння про втечу до Швейцарії! І встигли, а потім за тим же столом ще й урочисто повечеряли.
   «Призвана была к исполнению своих обязанностей кухарка (та сама надміру доброзвичайна Мотрона); на столе появились и пироги, и борщ с карасями, и грибные котлеты, чиненный кашею короп, и кутья, и узвар..»
   Отак для героїв обох творів – і Яся з Сарою, і Андрія Степановича, все закінчилося якнайкраще. І нам всім цього ж бажаю. Як написав мшф

alex_glbr
Хай Вам Бог здоров`я дасть
Пережить донецьку власть!!!