(Навіяно певною розмовою в ЖЖ)

[tin_tina]

Навряд чи з цього вийде дуже складна загадка, але, можливо, вийде ще одна ілюстрація не нової думки про те, що краса чи потворність дуже сильно залежать від спостерігача.
Більше сотні років тому певний поет описав певне місто, поблизу якого народився і де провів юність. А от як виглядає це ж місто на сучасних фотографіях (не моїх, нахапаних навмання з мережі). Звичайно, власні назви заміню позначеннями.

На полудні, де Карпата
Кинула відноги,
Вколо VVVV повився
XXXX убогий.

Бідне місто! тілько війни
Тяжкі споминає,
А само в собі ні виду,
Ні краси не має.

Там нема широких улиць,
Пишного палацу,
Для проходки садів славних,
Широкого плацу.

Малий ринок серед міста
–Тілько-то і плацу,
Старий дім губернаторів –
Тілько і палацу.

Та ще бульвар над скалою,
Що ніщо дивитись:
Тілько й місця хxxx-им
Сидням проходитись

Много в ХХХХ народу,
Та життя немає,
І від рання до смеркання
ХХХХ дрімає.

UPD - я рада, що ми так гарно читаємо :-), але, може, вже б хто написав назву міста? Чи це так зрозуміло, що й писати не варто?
UPD-2 - Звичайно, всі відповіли правильно, "убоге місто", що не має ні краси ні виду - це прекрасний Кам"янець Подільський. Спаплюжив же його так  Ст.Руданський, місцевий уродженець, автор знаменитих "Співомовок" (а Кам"янець він описав у "Лірницьких піснях"). Схоже, поет оцінював рідне місто за критеріями Петербургу, де він здобував вищу освіту (медичну). А потім йому пощастило ще менше - працював він у місті глухому з нездоровим кліматом, який і став одною з причин його передчасної смерті.
У Ялті :-)

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

Так, але крім всього - смак до певних речей дійсно треба спершу винаходити, потім виховувати. Існували цілі культури, які зовсім не цінили красу пейзажу. Або, якщо вже пейзажу, то ніяк не місцевого (це дивувало Шевченка у художниках бароко). Або архітектуру тільки певного стилю, скажімо, грецького, а все, що на неї не схоже, автоматично потрапляло в розряд несмаку. У Мельникова-Печерського, в його старообрядській дилогії, описано, як низько цінувало начебто освічене покоління середини 19-го століття безцінні пам"ятки руської старовини і збувало спадок предків за копійки, єдині, хто в стані був оцінити їх вартість - старообрядці.
При всім при тім оголошення "убогим і негарним" одного з найгарніших міст України, при тому ще й з боку літератора-романтика (це Ст.Руданський) виглядає кумедно.