Я колись (досить по-школярському) порівнювала українських поетів-містиків з іспанськими. Зараз той стид-позор соромно згадувать))).
Гм, а поведінці Долорес, між іншим, пасує концепція агонії Унамуно. Але тут не просто віра як агонія, а власноручне поглиблення агонії підручними засобами))