![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Всяке
Отут є класна стаття Наталі Яковенко
"Тому що коли ми акцентуємо увагу лише на таких моментах, то переносимо сучасні категорії на минуле — від монгольського нашестя до процесів і явищ ХІХ століття. Насправді ж тоді діяли зовсім інші засади соціального буття, і відштовхуватися треба від них.
Коли ми візьмемо до уваги цю аксіоматичну для історика вимогу, то відкриється безліч сюжетів, які перетворять «страдницьку» історію на цілком пристойну, ба, навіть «оптимістичну». Маю на увазі успішні життєві кар’єри людей української крови, їхні ролі в тих чи інших державах, розвиток духовної та матеріальної культури і т. д.
Для прикладу, згадаймо блискучі кар’єри українців у Речі Посполитій (де вони складали купку найбагатших можновладців, диригуючи сеймами), або «наших» на найвищих щаблях влади в Російській імперії. Це — здобутки українського народу, а не втрати, і про це годиться розповісти в підручнику. "
Помер Мілорад Павич...
Доки я не здобулася на якусь серйозну тему, то займуся трохи плітками і спогадами.
Ще одна історія від МЗС (мого зацного стоматолога)
Це той самий стоматолог, професійно (в якості пацієнта) спілкуючись з яким я на власному досвіді дізналася, що таке “класичний вивих щелепи”. Але ця історія трохи іншого штибу.
МЗС, окрім приватної практики, веде ще й прийом в державній поліклініці, а ця поважна установа має домовленість з іншою грізною установою – колонією для ув’язнених – надавати допомогу їхнім пансіонерам, якщо власні лікарі не справляються. От саме таке і трапилося, один з в’язнів заслаб на якусь дуже неприємну стоматологічну хворобу, одонтогенну флегмону чи що. На додачу, її можна було лікувати тільки в хірургічному кабінеті, причому вимагалося кілька втручань.
Отож одного дня, за попередньою домовленістю, хворого під конвоєм привели до поліклініки. Намагалися це зробити з самого ранку, доки ще звичайні пацієнти не прийшли, але випадок виявився складним і тривало воно довго. Конвоїр страшенно соромився, а може й боявся сидіти в такому страшному кабінеті, попросився десь перечекати, а оскільки підопічний мав славу рецидивіста зі спробами втечі, то його, для святого спокою, прифалатали до тяженного лікарського крісла наручниками.
Тим часом підтягнулися інші відвідувачі і стали, за своєю невиправною звичкою, підглядати: чи є лікар, чи швидко звільниться, ну й таке всяке. Через півгодини вже сформувалося стійке переконання, що в поліклініці скінчилося знеболююче і пацієнтів фіксують у зручному для лікаря положенні за допомогою жорстких засобів. Чутка моментально поширилася, і черга помітно порідшала.
Наступного дня пацієнта з флегмоною привели знову й історія повторилася. Так воно тривало не менше тижня і МЗС вже почав дивуватися, чому то звичайно пацієнти валом валять, а тут раптом тиш і гладь, невже всі поздоровіли? Лише випадково зустрівши одного зі своїх знайомих і одночасно пацієнта з тієї першої черги, він зрозумів, у чому справа.
no subject
Очевидно, справа не в "крові" чи "не крові", а в особистості пані Наталі, будь-яка критика якої сприймається як особиста образа.
no subject
Все, що я намагалася сказати - це те, що Н.Я. вжила доволі затерту від кількасотлітнього використання метафору, яка означає "походження", "люди одного народу" та й тільки. Ніякого визначення нації ні в сучасному сенсі, ні в сенсі 16-17 століття, коли "магнати диригували сеймами", вона при тому не давала.
no subject
Мене вже хвилює не так обмовка пані Наталі, як те, що вона (обмовка) здобуває широку підтримку.
no subject
no subject
no subject
no subject
і звідки Ви взяли
Звідси: І по чому б ще визначати походження у 16-17 столітті - теж не знаю. (http://tin-tina.livejournal.com/78204.html?thread=623484#t623484) Політичної нації ще кількасот років чекати, за місцем народження? - тоді ми ризикуємо Потоцьких з Конецпольськими записати в українці. Релігійна приналежність - а як же тоді молдавани, греки чи білоруси?
no subject