tin_tina | По судах Гетьманщини

Про зацную жону та представника сексменшин

Героїня подальшої кримінальної пригоди - поважна дама, у якої вже є принаймні один дорослий внук. Але як хто думає, що всієї розваги у подібних матрон було сидіти у вікні та спостерігати за чужим життям або ж лаятися з невістками чи сусідками, той помиляється. Ця акурат зацная жона любила в компанії інших зацних жон посидіти в корчмі, попиваючи медок. А якби так хтось скористався тим, що зацній жоні забракло грошей і зробити їй нескромну пропозиції, то міг дістати істиком. А це вам неабищо. Істик - це така палиця, якою чистять леміш плуга.

Стосовно ж героя, то можна його зарахувати до сексменшин, та радше, як припустила мудра Ірина Даневська, то був психічний розлад. Але вирішуйте самі.

XXIV. НЕВДАЛЕ ЗАЛИЦЯННЯ

У вересні 1683 року стала перед судом козачка з села Супрунівки Настя Гиоїха, вже стара жінка, в якої навіть дорослі онуки вже були. Вона «оповідала жаль свій і ускаржалася на супрунівського шинкаря, козака Василя Собка», мовлячи:

— Панове, врядовії особи! В середу прошлую подпивалисьмо з іншими жонами зацними в його ж, Василевом, дому мед. Просилам його, щоб і мені повірив гарнець меду, однак, Собко мовив мені: «І так много єси винна — не повіру». А потім повірив гарнець і другий меду, коториє я з людьми зацними подпивала. Аже видячи себе подпилою, пошлам до господи своєї од тих людей зацних і, прийшовши ку домівці, ляглам спочивати на землі, позачинявши двері. А онук мій Іван був на току. Тоді поменений Василь Собко прийшов до моєї господи, отворив помаленьку двері і, приступившися до мене, торкнув у плече, мовлячи: «Будь мені повольна, а я вже й тих чотирьох шагів за мед в тебе правити не буду». Я, з постелі схопившись, почалам його бити — первій в сінях, а потім і надворі била його істиком, що бачили жони зацнії Теслиха Гладкая і Іваниха Чорненькая.

Ці свідки заявили:

«Виділисьмо, як Настя била Собка істиком, а Іван, унук її, бігучи з току, говорив Насті: «Защо ти, бабо, б’єш чоловіка?» Вона, праві, одказала: «То я його не б’ю, але даю». І побіг Собко уже не у ворота, а через тин і через левади і не ночував у домівці, а в Семена, жителя тамошнього, через ніч пробував. Відтіля і челядника посилав на довідки, що ся дієт в старшини»,

З інших свідчень видно, що Настя зараз же поскаржилася місцевому отаманові, і вислані від нього осавульці відшукали Собка тільки вранці другого дня в чужій хаті.

На суді Собко «не таївся і мовив, же (що), праві, била мене Гноїха у своїм дому», проте відмовився пояснити, нащо він приходив до неї. Суд визнав його за винного і наказав посадити до в’язення, а справу відіклав «на дальший час», щоб зібрати довідки, чи не судився Собко раніше.

За два тижні відомості були зібрані, і виявилося, що Собка не раз уже судили за такі злочини, а саме: «За пана Прокопа Левенця, полковникуючого в Полтаві, речений Собко на чужоложстві бил зловлений, за що приплатился пану Левенцеві і врядові міському значне; за пана Леонтія Черняка, теж полковникуючого, зиманий бил Собко на богомерзьком ділі з бидлиною, іменно з шкапою, і тоді врядові міському платив вину належную, а пан Черняк тую ж шкапу, з которою його, Собка, зловлено, взяв за проступство оного; тепер зась потрете, поменений Собко досвідчоний єсть в том же богомерзьком ділі, же хотіл бил невісту (жінку) помененую Настю усиловне зґвалтувати і поповнити з нею гріх содомський».

Суд без усяких вагань визнав, що такий непоправний злочинець нічого іншого, тілько «смертельного заслужив каранія конечне». Та коли Собка привели з в’язения вислухати присуд, то судді, «углядівши на його в подейшлих літах старість», змилосердились над старим і «вину належную панськую (тобто грошовий штраф на користь полковника) отобравши, смертелним горловим дарували оного караннем», але попередили, що коли він ще у тому ж «богомерзьком поткнеться ділі і зловлений будет четвертим разом на чужоложстві, тогди безотпускне карання смертелного не уйдет конечно».

Очевидячки, шинкарювання давало добрі прибутки Собкові, коли він мав змогу стільки разів одкупитися од кари.