Він особисто може після того місяць сидіти на хлібі й воді, це нікого не здивує. Тим більше, що в митрополита засоби були, тільки він їх використовував з іншою метою. Ну а населення... те населення, яке наїдалося на подібних прийомах, не протестувало.
От є така чудова повість письменниці Оксани Керч "Альбатроси" про життя тодішньої західноукраїнської богеми, головним чином художників. Їм доводилося дуже скрутно, але завжди був з десяток домів, де людей такого штибу завжди готові були прийняти, нагодувати, забезпечити їм повноцінне спілкування. Щось подібне вимагалося і від Шептицького, от тільки він не мав схильності до подібного життя.