...і ще одне:

áна! áна! - "виховальний" вигук :)), супроводжується відповідним жестом у напрямку сідальця. Діти дуже швидко теє переймають :(( і роблять те саме, якщо впадуть і вдаряться - тій речі, об яку вдарились.

...Мій малий, ніколи не забуду, коли ввійшов у "песячий "вік - коли вони вже усе розуміють, але мовою ще не встигають - став якось свідком грандіозної бучі: баба діда за щось моцно-моцно сварила. Малий дивився, мало в очі їх не ввібрав, аж подих переводив при тому збурено.

Потім прибіг до мене і каже: "Баба ААА!"
Побив себе по голові: "ААААА!!". Потім почав стукати по всіх речах в кімнаті: "ана-ана-ана-ана!!".

То означало ось що: "Баба кричить! Баба напевно сииииильно в голівоньку вдарилась! І об це вдарилась, і об це вдарилась, і об це..."

Як вони прозирають суть речей, поки ще малі, і ми не встигли їм усіляких брехонь в мізки напхати.... :)))))

...О, то мій малий стопроцентово кельт! Він на кицю не казав "мяв", а волів казати "кіт" одразу. Але неполучалося. А виходило "Кххх! Кхххх!". А в слові "так" він надзвичайно своєрідним чином "ковтав" першу приголосну, виходило "Ак!" а навіть "Акхххх!" мені довелось з часом його зумисне поправляти.

Свекруха мені навіть злегка "пеняла" - чого, мовляв, говорить "не як всі", от бери та й учи його як всіх. Ооооо! Я на таке хіба що полум"ям з вух не пихкала. Яка обмеженість, ах!
Вона ДУЖЕ добра жінка, але от бува, непоніма :)). А може, мусіла хоч якось скинути "законне" незадоволення невісткою, і думала, що таке мені дозолить найменше? :))). Не вгадала, ой лишенько.

...Мені здається, що існує якийсь таємний, ледве вловний , але такий... слова не доберу... живлющий, ні, не те, нехай... зв"язок між неправильностями дитячої мови і глобальними, континентальними процесами мовотворень, словотворень.
Не хвата мені знання умних слів, щоб висловитись!