Слово про Немирича - молодість

[tin_tina]

Юність Юрія була доволі типовою для його часу і середовища, про його освіту подбали дуже ґрунтовно, вочевидь, у повній згоді з уподобаннями хлопця: “вступив до Раківської академії, де навчався у відомого математика Й. Стегмана (Joachim Stegmann) та філософа М. Руара, який підтримував дружні зв’язки з Г. Ґроцієм і дав вихованцям рекомендаційні листи до нього, коли у 1630 p. Hемирич з товаришами (Андрієм Вишоватим, Олександром Чапличем, Миколаєм Любенецьким, Петром Суходольським та під опікою свого вчителя, доктора медицини Андрія Рутковича) виїхав для продовження освіти за кордон.

 

       Не можу втриматися, щоб не привести цитати  із Стегмана:
     «Хоча ані сама філософія не вчить нас християнської релігії, ані наш розум не в стані її досконало вивести з самих лиш філософських засад і мусимо зазвичай про неї довідуватися з божественного об’явлення, але це об’явлення, що, як далі вкажемо, ґрунтується на Святому Письмі, так сформульоване, що вимагає попереднього, хоч і не надмірного, знання філософії, подібно як і сама філософія вимагає знання Письма.
      Хоча людський розум не винайшов таємниць християнської віри, однак, оскільки вони були об’явлені Богом за посередництвом Христа, здоровий глузд визнає їх правдивими і з ними згоджується» («Про суддю в суперечках за віру», книга 1, розділ 3».
    Чесно кажучи, сприймається тяжкувато. Потішає одне – Немирич особливо відзначався у математиці. Але – повертаючись до нього -
        Студіював у Лейденському, Амстердамському, Паризькому, Базельському, Падуанському університетах, здійснив освітню подорож до Англії. Найбільше цікавився економікою, міжнародними відносинами, теорією держави і права. Під враженням від перебування в Голландії та Швейцарії стає послідовним прихильником республіканської форми правління і федеративного устрою держави як союзу республік, що здатний забезпечити громадянські свободи і релігійну толерантність”. Додому повернувся у 1634 році, але ще раніше, 20-річним, встиг видати у Парижі трактат латинською мовою «De bello Moscovitico» - «Про війну з московитами».
       Розшукати цей трактат в мережі неважко, він є хоч би тут У авторі цього старанного, але явно школярського витвору, важко вгадати майбутнього Немирича – це, швидше, добрий учень, який намагається викласти, все що тільки знає про воєнне мистецтво древніх, приміряючи вичини Кіра, Веспасіана чи Ганнібала до сподіваної війни проти Московії, заодно ще й характеризуючи суспільний устрій, природні умови  та економіку країни – ймовірного супротивника:
       “Сформований за умов рабства характер кожного стрічного мосха виявляє схильність до пишноти і тілесної розпусти, жорстокий і підступний. Війну вони розпочинають прудко, упокорюються поволі. Будь-яка нерішучість у цих варварів розцінюється як вияв ницості, а нагальний успіх, досягнутий силою, вважається ознакою величі. Під час бою, коли починають втрачати впевненість щодо успіху, часто, покинувши зброю, вдаються до втечі або звертаються до переможця з надією на ласку; до цього їх спонукає швидше переляк, ніж сподівання на порятунок, — що тільки збільшує кровопролиття.
        Такого роду характер свідчить проти їхньої системи державного управління, подібної до турецької, абсолютистської і деспотичної, за якої навряд чи можлива загроза повстання. Некерований законами священний характер цієї країни так зміцнює владу, що сповнені забобонної шаноби мешканці ні свободи не прагнуть, ні неволі (даної, на їхню думку, Богом і царем) не відчувають і не уникають. Звідси цар такого схильного до забобонного страху народу втішається надмірним славослів’ям і найбільшою порівняно до інших могутністю. Зміцнює царську владу однакове становище усіх і розподіл посад, з яких навіть найменша (при дворі чи у церкві) надається за згоди царя, якому рідко загрожує небезпека з боку йому підлеглих. І достеменно відомо, що, як ми вже говорили, сто десять військових провідників з представників вищого нобілітету було призначено з урахуванням самого лише страху перед заколотом. Останні на оплату воїнів просять грошей із державної скарбниці не з власної примхи чи у зв’язку з обставинами, але за розпорядженням і наполегливою вимогою царя. Як лишень вони опиняться під підозрою, ті з них, що обіймають більш високе становище, легко усуваються від військової служби царем, дуже добре обізнаним з найбільш промовистими і проникливими порадами Тарквінія  щодо методи усунення небажаних представників вельможного панства. Що стосується молоді, то вона не прагне до вільних студій, навчена одного лише славослів’я та плазування перед царями, протягом всього життя призвичаюється до рабства. Адже цар і підтверджує їхні права на спадщину, і відправляє часто на заслання навіть могутні і впливові при дворі сім’ї, які ні в чому не провинилися. Часта зміна місця проживання, пошуки нових посад у віддалених від родового гнізда фортецях, було, по суті, вигнанням. Адже Тіберій під приводом надання посади посла спровадив на чужину Германіка, а Нерон — Отона”.
          Як на мене, цей перехід від “мосха” до Германіків, Неронів та Отонів виглядає доволі кумедно. А закінчується все так:
          “Прийми, вельмишляхетний Госціє, доречне обставинам і змозі мого розуму кволе свідчення моєї щирої любові до вітчизни і мого незалежного голосу. Наразі [це] праця молодика розкутої думки серед багатьох оплотів доблесті і свободи [в особі] найрозсудливіших мужів. Серед стількох змагань душ і сил їхня статечність [завжди] закликала до розважності, а їхня рішучість зміцнювала сили і додавала твердості. Ти несеш на собі найприхильнішу до нас і безсумнівну печать [своєї] лагідної вдачі, яка в інших [людей] враз зникає, коли з’являється мить вигоди. У давнину вважали, що святощі краще оглядати мовчки, бо вони вищі за всяку людську красномовність. Тому, коли подумки буду пригадувати постійні нам послуги вашого найпросторішого дому, які від прадідів аж донині тривають, та коли молитимусь за Батьківщину і її успіхи у війні (о, якби, якби так сталося!), — краще зітханнями передавати буду все, аніж словами”. (Госцій – це, мабуть, латинізований Гойський).

Comments

[frantyszek.livejournal.com]

Дякую.

[tin-tina.livejournal.com]

Це Вам дякую, що прочитали, попри те, що "букв багато", а мусить бути і ще більше :-)
Але від Вас очікується ще дещо: може, щось забула, а щось інше, навпаки, не до речі? Ну, принаймні, чи виявилося щось досі невідоме?
Вибачте, що надокучаю, але я без зовнішнього впливу дуже спроможна впасти в єресь - у всіх значеннях слова :-)