tin_tina: (Default)
 Доктор Владзьо Залозецький
    Принцип «Срібного павука» класичний: вигадані герої на тлі цілком автентичного міського пейзажу. Справді, навряд чи є сенс шукати реальні прообрази детективів Гельмута й Кароля і прекрасної панни Марії. Зате цілком можна проробити таке по відношенні до невигаданих персонажів, що раз по раз з’являються десь на фоні. Це і чернівчани і нечернівчани: король Кароль ІІ підписує нову конституцію, а Пауль Лео Анчель, пізніший Пауль Целян, складає перший рядок «Нічної музики», Мірча Еліаде, на той час «лідер букарештської секції «Залізної гвардії» формує культ недавно вбитого вождя цієї ж «гвардії», Корнеліу Кодряну, а тодішні правителі світу...
    Але я не про них. Моїм безперечним улюбленцем став герой попередньої пригоди – з жебраком і шубою, тобто доктор Владзьо Залозецький. Насправді ж це, як знаємо з підказки [livejournal.com profile] berendeishche , доктор філософії і права, солдат і мистецтвознавець, політик і дипломат, громадянин УНР (в деякі часи, схоже, єдиний громадянин), вигнанець і багаторазовий втікач, режисер і єдиний актор театру маріонеток. Словом, особистість унікальна!
Деякі подробиці )
tin_tina: (Default)
     Схоже, колоритні жебраки були окрасою і гордістю міжвоєнних Чернівців, принаймні, вони самі так вважали. Про одного з них герої «Срібного павука» згадали, коли їм у ресторані (при виконанні службового доручення!) до кави й рому запропонували ще й дульчяцу з троянди (я не великий знавець румунської кухні, можливо, це такі ласощі з трояндовим варенням).
   Read more... )
    Можливо, не в самому тільки гонорі була справа: шуба рішуче не належала до жебрацького дрескоду, бо хто ж подасть хоч гріш прошаку, вбраному розкішніше, ніж ти сам? Отож, думаю, жебрак теж так зміркував, а шубу попросту продав. Натомість ця пригода вилікувала доктора Залозецького від дитячої хвороби лівизни.
tin_tina: (Default)
 (Продовження пригоди на п’яца Унірій)
  Read more... )
tin_tina: (Default)
     В продовження теми про Чернівці і кому ж по-справжньому належить це химерне місто – уривок з не раз вже мною рекламованої книжки Василя Кожелянка «Срібний павук». Її дія починається навесні 1938 року, герої – два многонадійні поліцейські детективи Кароль Штефанчук (українець) та Гельмут Гартль (німець) саме сидять у засідці, очікуючи появи небезпечного розбійника Думітру Кантемира. Випадково так склалося, що місце засідки – один з найшикарніших чернівецьких ресторанів (а що зробиш, коли розбишака унадився саме сюди, приваблений апетитними формами одної з офіціанток), щоб не привертати до себе уваги, детективи змушені замовляти вино і їжу (теж надзвичайно апетитно описані), звичайно, на державний кошт. В перерві між поїданням, попиванням і почитуванням газет вони ще й споглядають вуличні сцени, одна з яких наочно демонструє, яким духом дише цей уламок покійної імперії, «споконвічно румунське, та все-таки геть непевне місто».
 Read more... )
tin_tina: (Default)
     Звичайно, у «чернівецькій» підбірці не могла я пропустити мою улюблену Ірину Вільде, яка в цьому місті провела свою юність і дуже його любила. Чимало чернівецьких вражень, описів і пейзажів втрапили в її книжку «Повнолітні діти». Презентований уривок – з «новіших» «Повнолітніх дітей», як ми колись їх називали – ПД2. Якщо хто пригадує: це коли Дарка, виключена з гімназії, виїжджає з Буковини, але в перерві між поїздами ще знаходить кілька годин, щоб попрощатися з Чернівцями – містом, вулицями, приятелями. І намагається надивитися на них, так щоб вистачило на довгі місяці чужини.
     Read more... )
tin_tina: (Default)
Петро Рихло
Фрідріх Шиллер у духовному просторі Буковини

(вже, слава Богу, кінець) 
  Read more... )
tin_tina: (Default)
 Петро Рихло
Фрідріх Шиллер у духовному просторі Буковини

(продовження)       
   Read more... )
        Взагалі зібрання творів Ґете і Шиллера, нерідко з вигадливим тисненням і золотим обрізом, належало в Чернівцях до кожного добропорядного бюргерського дому. У єврейських родинах твори Шиллера вважалися «духовним посагом», який повинна була мати кожна дівчина, котра претендувала на інтелігентність. У своїй автобіографії «Дитинство» Мозес Розенкранц розповідає, що повне ілюстроване видання Шиллера було навіть у їхній сільській хатині в селі Барбівці (нині Брусниця). Мати поета тримала його в шафі для білизни.
        
tin_tina: (Default)
 Петро Рихло
Фрідріх Шиллер у духовному просторі Буковини
(продовження)
        Дирекція театру дедалі частіше заходила з міською управою у затяжні конфлікти на мовному ґрунті. Апогеєм цього протистояння стали гастролі видатного австрійського актора албанського походження Александра Моїссі, «митця, ім’я якого відоме кожній освіченій людині на всьому європейському континенті», котрий прибув до Чернівців на початку січня 1922 року.
         Read more... )
tin_tina: (Default)
 Петро Рихло
Фрідріх Шиллер у духовному просторі Буковини
(з журналу "Всесвіт")
         Наприкінці 60-х років ХХ століття, під час мого навчання на факультеті романо-германської філології Чернівецького університету, більшість топографічних реалій Чернівців мала відповідні до того часу назви: вулиця Леніна, площа Радянська, проспект 50-річчя Жовтня (він тоді лише закладався), кінотеатри «Жовтень», імені Щорса, Зої Космодем’янської, парк культури і відпочинку імені Калініна тощо. І раптом якогось дня я відкрив для себе, що в центральній частині міста, прямо за університетською бібліотекою, є доволі великий зелений масив із незвичною, як на тодішнє моє світовідчуття, назвою – парк імені Шиллера. Це було неймовірно. Серед суто радянських реалій, витриманих у кондовому ідеологічному ключі – раптом паркі імені Шиллера. Більше того: неподалік виявилася ще й вулиця Шиллера, а на одному з бокових фасадів обласного українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської красувався бюст Шиллера. Це мене заінтригувало і привело до радше інтуїтивного, ніж логічного висновку, що присутність великого німецького поета й драматурга в Чернівцях не випадкова. Звичайно, що тоді, в умовах «залізної завіси», архівних та бібліотечних «спецхранів» з’ясувати це було непросто. Отож відповідь на питання про те, що пов’язувало Шиллера з Чернівцями, які підстави існували для такої пильної уваги до його імені, мовби зависла в повітрі, «законсервувалася» на багато років. І лише згодом, уже в умовах незалежної України, мені вдалося підняти завісу над цією таємницею.
    Read more... )
(Д.б.)
tin_tina: (Default)
Мойсей Фішбейн 
ПОВЕРНЕННЯ ДО МЕРИДІАНА
(продовження)
    Read more... )
tin_tina: (Default)
     Не знаю, коли у мене знайдуться час і сили на більш-менш осмислене власне писання. Схоже, нескоро. Поки що посититиму чуже.
       На початок – частково під впливом незабутньої Ірини Вільде, частково ж – «чернівецької» серії одного мого шанованого френда, - написані різними людьми і в різний час «чернівецькі» зарисовки. На початок – Чернівці від Мойсея Фішбейна (дуже сподіваюся, що особливого представлення він не вимагає).
Повернення до меридіана
(або Чернівці ідішові).

    ««Всі дощі подібні... Всі сніги подібні... Всі дощі подібні... Всі сніги подібні... Всі дощі...» Так починався рекламний напис у лондонському метро.
Read more... )
          «Меридіан» – так називалася промова Пауля Целана при отриманні премії імені Ґеорґа Бюхнера.

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

May 2017

M T W T F S S
1 2345 67
891011 121314
15 161718 192021
222324 25262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/06/2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios