tin_tina: (Default)

Сестри Крушевські

Чого воно так буває, що ледь закінчиш одну справу, — як виявляєш, що вона тягне за собою цілу вервечку інших? Досканувавши одну книжку, маєш цілу серію схожих та ще й багатотомник «на докладку», вичитавши одну Докію Гуменну, якось сумно згадую, що і «Дар Евдотеї» незроблений, щойно переклала один комікс, як просять наступний, більший. Між тим, ледве завершивши «Блакитний Замок» (до слова, хто вже прочитав, прошу відгукнутися, як пішло? Не переборщила я з діалектизмами?) і болісно вагаючись між подальшими апетитами на ще одну Монтгомері (давно обіцяну Джейн з маяка), майже неперекладену в нас Таніт Лі, ну і, звісно, черговим Сапковським («Мечем Приречення», чекає на одужання Галі), я по вуха встряла у цикл Піліп’юка про сестер Крушевських.

Досі в нас переклали й видали оцю його книжку. З нею я чомусь далі перших сторінок не просунулася, зате «Сестри…» (правильніше, кузини) Крушевські пішли на ура! Ідеальна книга для любительок жіночого фентезі. Як зрозуміло з назви, жінки там не епізодичні, не для окраси і не для любовної лінії, якої, властиво, і нема, а як головні дійові особи. Представляю усіх, почавши з наймолодшої.

 

Read more... )

Словом, хто вміє по-польськи, читайте, а хто ні, то я поважно думаю, чи не усугубити свої піратські гріхи також і…

tin_tina: (ромашка)
Східниця

От я й дома. Ці десять днів залишили по собі якнайліпшу пам’ять — хоч я далеко й не їздила, всього лиш у Східницю. Чому сюди? — бо і недалеко, і моря я не люблю, а усілякі бюрократичні формальності, потрібні для відпочинку за кордоном, для мене взагалі непереборна перешкода. І не каюся: чи то гірське повітря, чи постійна біганина по лісах, горах і долах, чи й уславлена вода, але я таки поздоровішала, мало нагадую здихлятину, котрою була ще кілька тижнів тому. Тільки дуже лінива, наразі тільки на те мене й стане, щоб порадити тим, в кого ще є змога використати останні теплі дні, а то й частину осені, «з задоволенням і не без моралі». Отож, чому Східниця і всі її плюси.

Read more... )

Я ж повернулася і, коли переборю лінощі, то почну прилучуватися до активнішого життя. Що в нас, до речі, цікавого трапилося?

tin_tina: (ромашка)

Богу дякувати, перший екзамен пройшов успішно. Ніхто не знепритомнів, всі хоч що-небудь, а таки на теми білету говорили, з 21 оцінки 8 трійок, 3 п’ятірки. Все в межах норми.


В четвер наступний, там значно гірша група. І щойно тоді я більш-менш вивільнюся, до кінця тижня розраховую зробити сайтик електронної бібліотеки, який обіцяла зварганити – і тоді зможу сяк-так повернутися до мережевого життя. Поки що ж лише так, коротенько.

Під впливом Анти-Ахматової почала я переглядати щоденники Г.Ефрона (сина М.Цветаєвої, який, згідно з плаксивими звинуваченнями Катаєвої, був доведений байдужими сучасниками до голодної смерті) і вирішила, що звинувачення безпідставні. Конкретно Ахматова ніяких моральних зобов’язань перед ним не мала, а напризволяще його теж не кидали – навпаки, опікувалися так, що аж занадто для 18-літнього хлопця (апетит в нього був воістину... здоровий, але й вмінню витискати гроші з усіх близьких і дальніх можна позаздрити). Але це пізніше, поки що ж такі поверхові спостереження.

Read more... )

Всі зацікавлені знають, що скінчилося його життя трагічно, але тут вже, що називається, ніхто конкретно не винен...

tin_tina: (ромашка)
Або математика як своєрідна мова

Мої давніші інтернетні приятелі, можливо, пам’ятають, що колись ми вже намагалися обговорити питання – що в математиці краще вивчати представникам різного роду нематематичних наукових дисциплін. Йшлося про філософів, культурологів та соціологів. Оце щойно перечитала – а доволі змістовно ми тоді поговорили
http://tin-tina.livejournal.com/94467.html
http://tin-tina.livejournal.com/94858.html
Особливо мене зацікавили відгуки м.ш.ф. [livejournal.com profile] irengloria,- з поясненням, як це виглядає в сучасних студентів-філософів.


Чомусь мені сьогодні забаглося цю тему продовжити. Але, давайте, на початок зроблю я одне маленьке визнання.

Read more... )



tin_tina: (ромашка)

Дуже дякую всім, хто відгукнувся на попередній запис! З великим інтересом прочитавши всі коментарі, зібрала я своє приладдя і подалася таки мити вікна. Раз – тому, що милосердної особи, яка «за оплату в розумних межах» зайнялася б ними, на горизонті не було (згадувана моя знайома – то зовсім інший випадок, для цього ми з нею занадто близькі приятельки), а два... Права-таки м.ш.ф. rich_ka – чистота й порядок в домі, до яких не докладено власних зусиль, - це щось таке, як молитва по інтернету. Або, коли хочете, як зарані оплачене богомілля, на якому ми  самі молитися не збираємося. Натомість ті самі чистота й порядок, але вже власними руками створені, якимсь магічним чином очищають не тільки довкілля, а й внутрішній світ – і думки, і почуття, отож, відшурувавши чотири вікна, я сьогодні почуваюся цілком іншою людиною :-)

Але ще трішки вас понуджу. Ну гаразд, ми спробували приміряти на себе положення господині дому, що наймає працівницю. А якби так вийшло навпаки? Скажімо, ми самі залишилися без роботи чи раптом виявили, що за прибирання деінде платять більше, ніж за викладання в університеті вдома? А гроші, припустімо, неодмінно потрібні? От так планети стали.

Тут, що називається, спаси і сохрани, але подібно стали планети для мільйонів людей, серед яких чимало наших співвітчизників. Чи, - що там вже правду ховати – співвітчизниць, бо подібне випало на долю в основному жінкам. Ризики відомі – і небезпека дискваліфікації в основній професії (не є стопроцентним правилом, але дуже-дуже часто трапляється, особливо в тих професіях, які вимагають постійного переучування та й відповідного кола спілкування теж). Ну й не надто приємне відчуття: «тут нікого не цікавить твій диплом, а цікавить, як ти пуцуєш унітази» (дослівна цитата з одної моєї приятельки, яка сама через таке перейшла).

От хто б зважився на таке? Мені, відразу зізнаюся, дуже б не хотілося випробовувати свою профпридатність до ролі прибиральниці, хоча охоче припускаю, що фізично я б таки справилася. Але не хотіла б.

Розумію, що питання доволі контроверсійне, тому, як хтось попросить, відповідь закрию.

tin_tina: (ромашка)

Скоро, либонь, всі й про моє існування забудуть – а ще колись блогером називали! Наче й повинен бути просвіток: «моя» група успішно захистила курсові, «Далекий світ» вперше вичитаний і закинутий на другу відчитку. Трохи з ним довго тривало – в основному через погану якість скану і через химерну орфографію (властиво, орфограф’ю) авторки, котра, однак, з надлишком компенсується багатством і несподіваністю мовних зворотів. От хто, наприклад, здогадається про значення слова «зсинабожився»?

Але тим часом набралося безліч хатньо-городньої роботи. Вікна, хоч і недавно миті, після сильних дощів аж криком кричать, що пора вже..., а грядки, як і слід було чекати, заросли. Хоч я ніби і щовечора на них товклася.

В зв’язку з цим, чи не забажаєте відповісти на одне питання. Отаке: якби ви мали досить засобів, то чи змогли б найняти когось постороннього, щоб зробив особливо трудомісткі домашні справи? Не витирання пилюки, звісно, а те саме миття вікон – прасування – копання грядок, тобто те, що й так ми всі робимо, але інколи бракує часу, сил чи й бажання.

Не так давно я випадково довідалася, що двох моїх знайомих пов’язують подібні стосунки, тобто, одна з них за плату виручає іншу в домашній праці. Чесно кажучи, я була шокована. Користуватися послугами наймички... щось мені це в голові не поміщалося. Ну, гаразд ще, коли б працедавиця була хворою чи старшою людиною, а то жінка в квіті сил. Здається, я б рачки лазила, а таки управилася б сама.

Може, це якась моя зашореність, а, може, спричинилася до цього «протестантська етика» (в моєму розумінні) чи «демократизм» (теж у моєму розумінні). Словом, відгукніться, як ви до подібного ставитеся і чи спромоглися б на таке самі?

«Далекий світ» через кілька днів викладу. Моя глибока подяка Глорії, що звернула увагу на цю незрівнянну книжку.

tin_tina: (ромашка)
П’ятниця
На горі Арараті стала П’ятінка прати,
Ой, п’ятінко, не пери,
а мене від нечистої сили бери!


Якщо залишилися ще в нас сторонники «пантюркізму» (в сенсі твердження про те, що серед предків українців переважали тюрки), то я б їм охоче підкинула ще один аргумент: не в такі ще далекі часи українці, подібно до мусульман, святкували в п’ятницю! Не вірите? Тоді от – цитата з «Дохристиянських вірувань українського народу» Огієнка:

Read more... )

tin_tina: (ромашка)

Цікаве, звісно, і могло бути взяте на озброєння сторонниками "пантюркізму" - воно, як легко здогадатися, тюркського походження і в оригіналі значить "чорний" (як у Кара-Кум). А цікаве воно тим, що в українській мові вживається тільки для окреслення кольору очей та  кінської масті і - ні для чого більше (але не чорної, а таки коричневої, гнідої), так само в російській плюс ще застаріле слово "каурий" для коней.  Сябри-білоруси теж називають очі карими (карыя вочы), хоча до них тюрки не доходили :-).

А як з цим чудним словом в інших мовах?

Найкращі очі - кохані очі )
Ну й поки що все.
tin_tina: (ромашка)
«Ясно-карі очі прикрашають чоловіка (чи й жінку)»


Серед численних міфів, які існують в дилетантсько-інтернетному середовищі з приводу походження українців, є й такий: серед наших предків переважали тюрки! І саме з цією обставиною зв’язане те, що в українському фольклорі так часто оспівуються «чорнії брови, карії очі», а власники чи власниці таких очей і брів вважаються еталоном краси.

Read more... )


А що ви про це думаєте?

tin_tina: (ромашка)
А давайте, трішки розважимося! Дамо волю своїй уяві та інтуїції.

Спробуймо розгадати, що на малюнку. Це з тієї "доісторичної" книжки Д.Гуменної, яку я зараз вичитую і верстаю, щоб виставити на сайт. Але для розгадки ніяких археологічних знань і не треба, хіба що ту ж фантазію включити. Я от не зуміла і тільки прочитавши підпис, аж здивувалася - як це так не побачила відразу? Адже так виразно видно
Малюнок під катом.Read more... )
Оскільки цього разу про семітів чи антисемітів не йдеться, то коментарі хай собі будуть відкриті.
tin_tina: (ромашка)
От вкотре переконуюся, що таке справді добре написана книжка. Це коли сідаєш за банальне механічне вичитування після сканування, а поринаєш з головою (забувши пильнувати за комами чи крапками). Через те я й пропустила сливе всі спокуси недавнього ЖЖЖ - в тому числі ту, де розмова починалася зі спростування абсурдного твердження "всі чоловіки повинні бути суперменами та мушкетерами і вміти вгамовувати агресивного пасажира напідпитку одним рухом м"язів", однак потім вивернулася у ще більш абсурдне "всі жінки повинні бути психологами і вміти вгамовувати агресивного пасажира напідпитку одним порухом брови". Констатуванням такої асиметрії я й обмежилася, але так ще хотілося додати цитати з багатьох моїх знайомих чоловічої статі, які гірко нарікали - саме жінка не дала їм проявити себе мушкетерами та лицарями, бо, тільки траплялася нагода, хапала за руки і верещала: "Куди ти лізеш! В тебе сім"я і діти!". А то вони б і Брюса Лі заткнули за пояс.

Ну й суперечку на відвічну тему, наскільки причиною злочину стає поведінка жертви, я пропустила теж. Зрештою, найрозумніше з цього приводу, як на мене, написане тут.
раз
два

А я краще процитую трохи Катрю Гриневичеву, це в неї я так поринула з головою.

Read more... )
Дилогія Гриневичевої на нашому сайті

Шоломи в сонці

Шестикрилець

Ще дуже раджу звернути увагу на уривок з Наталени Королевої

Наскільки знаю, друкувався лише в Празі у якийсь дуже бородатий 193-якийсь там рік. А класний.
tin_tina: (ромашка)
Щойно тепер помітила, що в Наталениному "1313" і розділів тринадцять! От підступна. 
tin_tina: (ромашка)

Всіх вітаю з тим днем, що сьогодні.

І почну з ділових, хоч і приємних новин.

Перше – як я й обіцяла, запрацював наш сайт про міжвоєнну жіночу прозу, чимало воно коштувало нервів і страхів, але вже є. Всі зацікавлені особи запрошуються сюди http://divczata.org/ , глюки я начебто усунула, але як хто побачить загублену картинку, прошу зголоситися. Відразу попереджу, що матеріалу наразі небагато, тим не менше, вже рекомендую Бібліотеку – намагаємося викладати там твори, яких більше в мережі нема. Наступним поповненням мають бути Альбатроси Оксани Керч, це для тих, хто цікавиться мистецько-богемним середовищем Львова 30-х років. Є там Новаківський, є Антонич, а навіть Софія Яблонська згадується – та сама мандрівниця, про яку я так давно збиралася написати :-).

Отож, заглядайте, і вибачайте, як що не так. (Так колись, у відомому анекдоті, перепрошувала молода на весіллі – даруйте, гостеньки, як що погано вийшло, це я вперше заміж виходжу. А в мене то перший сайт).

Новина друга м.ш.ф. [livejournal.com profile] esgalar_teren     закінчив і розіслав першу частину (на 92 сторінках!) розвідки про Львівський погром 1941 року. Як хто не знає, то автор – саме та людина, через яку світоч історичної науки Джон! Пол! Химка! (свободу! Павліченкам!) постійно переписує власні статті або відкладає їх остаточний друк. Прочитаю і висловлюсь :-)

Виклавши сії новини, переходжу до головної сьогоднішньої теми, себто до Водохреща. Наскільки розумію, максимальну кількість коментарів та переглядів зібрала б суперечка на тему, як правильно говорити – пампухи, пампушки чи пончики. Але я волію їх їсти (смажити теж вмію). І сьогодні розкажу про інше.

слово Йордан звучить для мене як квінтесенція українськости )

tin_tina: (ромашка)
Ху, хостинг ми вже придбали і я вже починаю потихеньку перекачувати файли. Але дуже потихеньку, бо минулого разу саме надмірне сидіння над сайтом і привело мене до... всі й так знають. Коли буде готовий, дам посилання, а всіх зацікавлених осіб попрошу наразі про молитву, а пізніше й про відвідини та рекламу :-) А поки що - всіх Василів та Василин з іменинами і от вам віршик (це Ігор Римарук)

Скажіть мені, поети Василі )



Єдина криптоцитата, яку я впевнено розрізнила - це "Біла квітка" М.Воробйова. А космацькі отави - це, мабуть, Василь Герасим"юк.

tin_tina: (ромашка)

Дуже перепрошую всіх читачів та дописувачів запису «Блиск і злидні політкоректності». Чесно зізнаюся, що до такої кількості коментарів я зовсім не звикла, для мене й десяток-другий – велике свято. А тут 279!, навіть спроба їх прочитати викликала сильний головний біль (я, як висловилася одна з героїнь Уїлкі Коллінза, люблю плекати цю переважно жіночу слабість). Тому  могла щось не так зрозуміти, пропустити, а деякі питання, як мені здається, залишилися непроясненими, от я й надумала винести їх в окремий запис.

Read more... )

На завершення – дуже дякую м.ш.ф.  [livejournal.com profile] diana_ledi за поміщення оцього посту аж у «кращі пости українського ЖЖ». Я чудово розумію, що найкраще там – вірш Короткевича, а все ж приємно.

tin_tina: (ромашка)

Або, коли хочете, похорон богів
Як сумно, що нагода поговорити хоч трохи про люблені й цікаві книжки настала лише зі смертю їх автора. Навіть і не знаю, чому я досі, возячись з українською історичною романістикою, не написала хоча б маленького постика про Івана Білика – а я ж його твори читала й перечитувала з підліткового віку. Ні-ні, ідея про слов’янське, тим паче «протоукраїнське» походження гунів чи скіфів вже й тоді здавалася надто екстравагантною, однак саме представлення слов’янського світу не білобрисо-кокошниковим, а веселим, барвистим, карооким, медово-маковим як було, так і залишилося свіжим і впізнавано- незвичним.

Мабуть, це з самого початку кинулося в очі читачам, тому Білик міг похвалитися тим, що вдалося мало кому з тієї когорти великих – хоч його книжки ніколи не входили до шкільної програми (хіба що якісь окремі оповідання з «Дітей Ра») і не писали випускники за ними твори, але їх реально читали, крали з бібліотек, навіть йшли на службові порушення, коли вийшло розпорядження знищити тираж «Меча Арея».

Щиро кажучи, якось реагувати на появу цієї книжки треба було – або з самого початку заявити, що це ніякий не історичний твір, або «присовокупляти» до авторської післямови ще одну, де пояснити, що далеко не кожна несуперечлива концепція вже є й істинною, а спростовувати всі такі побудови – не вистачить сил всіх істориків світу. Тоді вирішили інакше, методом «заборонити», що тільки додало книжці популярності, тепер, як мені здається, чинять розумніше, відносячи МА чи то до альтернативної історії, чи до історичної фентезі (коли роман з’явився, то, підозрюю, мало хто й знав про існування таких жанрів). Як подумати, то «Меч Арея» якнайкраще відповідає всім вимогам післятолкінівського канону, а спробую їх перелічити:

Read more... )

Зізнаюся, однак, що я найбільше люблю в Білика не «Меч Арея», а мало ким помічений третій роман скіфської трилогії, «Цар і раб». Може, він дещо схематичний – чи то автор через хворобу не встиг «прописати» чимало епізодів, лише коротко про них згадавши, чи так і було задумано з самого початку. Тим не менше... його герої – несупермени, а цілком звичні люди. І Савмак, хоч і «благородного» походження, але якийсь там невідомо котрий за рахунком царський син (десь у восьмому десятку),  заложник, давно забутий на майже забутій ним батьківщині, та ще й негарний. І прекрасна Єлена – далеко не царівна, а всього лиш рабиня, яку її господар змусив стати куртизанкою й шпигункою, вона ж, натомість, стала царицею – хоч і на кілька днів. І всі там доволі нещасні, і закінчуються все зле, а так чомусь захотілося перечитати... пішла я, мабуть, це й зробити.

Ото, до речі, найцікавіша "біликівська" стаття, що трапилася мені в мережі. Чимало розповість хоч і не про античну, але не таку давню історію. А тут  можна скачати "Меч Аоея". Там і "Дикі білі коні" зі скіфської трилогії є.

tin_tina: (Default)
А давайте ще трішки про Короткевича, точніше, про те, що його історичний світ має бути дуже близьким і знайомим читачам української літератури. Питання дуже простеньке - в якому українському творі слово "кеп" (не плутати з капітаном :-) ) вживається в тому ж значенні, що й у Короткевича?

…аче каженикъ галавою кепъ ни украдзеш (нрзбрл.) бязецна загамую бо клюкою розумны складзи змю лсвцаю дымам складзи канонъ вшыткае вакол меди каб меци занехаеш (нрзбрл.) за завораю.

Якщо потрібна підказка, то така - це дуже відомий твір.
От цікаво, чи корінь в слові "кепський" не від цього кепа? Але таке, либонь, тільки премудрий Максимус знає.
tin_tina: (Default)
Вітаю всіх шанувальників В.К. з вчорашнім днем народження Майстра. Хоча я його й пропустила (пам"ятала! чесно. Просто надто багато всього на один день припало), то все-таки презентую давно обіцяний допис про блуди, луки й прогалини українського перекладу "Чорного замку Ольшанського". Відразу поясню, що мається на увазі видання 1984 року, здійснене видавництвом художньої літератури "Дніпро", авторизований переклад Карла Скрипченка, -  новішого видання, про яке згадував м.ш.ф [livejournal.com profile] jim_markoffkin   я не бачила. Звичайно, і те старе видання чимало спричинилося до популярності як історичної тематики взагалі, так творів Короткевича зокрема, я й сама маю до нього теплі почуття. А все-таки варто б врахувати, що представлений там текст доволі сильно обрізаний. Думаю, не в мене одної при читанні виникало відчуття, що персонажі в діалогах не чують одне одного: перший задає якесь питання або розвиває якусь тему, другий  відповідає геть про інше. Тепер, вже прочитавши оригінальний текст, можу пояснити - це і не авторський недогляд і не авторський задум. Це постарався перекладач. Причому спробуй ще здогадатися, чого він це зробив?


Read more... )


Отож, враховуючи вищезгадані обставини, а також те, що "Колосся під серпом" взагалі українською мовою не перекладалося (поправка - перепрошую, перекладалося. То просто я не бачила перекладу), варто читати Короткевича в оригіналі, певні початкові незручності з надлишком компенсує пізніше задоволення. Але ж мусить колись вийти і пристойне українське видання - з передмовою і примітками, як я люблю. Чом би й не пояснити, де знімалося "Іванове дитинство", як там насправді було з Ольшанськими в 15-у столітті і хто видав "змову князів", якого кольору "Чорний замок" і чому чехи давали стипендії "українцям, лужичанам, нам".

Думаю, автора в його потойбіччі таке видання втішило б. Наша земля була йому не чужою - тут він вчився, мав численних приятелів, любив і охоче читав українську літературу. До речі, питання на останок - як би вам здавалося, який український історичний роман (в другій половині 20 ст. написаний) подобався йому найбільше?
tin_tina: (Default)
Домучила я нарешті "Чортівську скелю" Косача. Так багато собі по ній обіцяла - пам"ятаючи чудову "Володарку Понтиди", але цього разу вийшло інакше. Спершу виглядало на опис середовища, яке Косач, без сумніву, знав - українсько-інтелігентський Львів (велика терра інкогніта, ага, всім же відомо, що українці були у Львові тільки двірниками чи покоївками) взагалі і мистецької богеми зокрема, і деякі протогерої навіть пізнавалися, але потім автор злив докупи кількох художниць (Ярославу Мотику і Олену Кульчицьку) і ще й чогось Ольгу Басараб, тоді утворив якусь несамовито романтичну організацію з пафосною назвою "Чортівська скеля" - за участю аматорів-месників та великосвітських дам. Така чудернацька спілка, тим не менше, "заступила" цілком неромантичну ОУН при вбивстві міністра Перацького. Ну, а закінчилося все показовим очорнюванням і звинуваченням у колаборанстві людей, які пізніше загинули чи то в бою, чи то під тортурами (зокрема, Ольжича, автора рядків про "добу, жорстоку як вовчиця", які Косача страшенно дратували). Для порівняння, сам Ю.К. почав рік загибелі Ольжича, 1944-й, гулянкою в товаристві німців, і то не просто німців, а есесманів, був замішаний в історію з крадіжкою шуби, тоді "емігрував" до Кракова і втрапив під арешт за підробку документів, які давали йому змогу обідати в розкішних ресторанах.  Зрештою, живий-здоровий опинився в спокійнішій місцевості.

Словом, і часу не витрачайте на це чтиво. Ліпше б я "Тіні зникомі" почитала.

А, до речі чи не до речі - обійшовши цукерковий відділ, здається, "Рукавички", я можу підтвердити: Рошен дійсно змінив мову етикеток. Українська залишилася тільки одна та й та, мабуть, з давніших часів.

UPD - навздогін. Років так 90 тому певна жіночка, вдова з двома дітьми на руках, не вчена маркетології та іншим теперішнім наукам, розгорнула успішний цукерковий бізнес та ще й у такому насиченому цукерками місті, як Львів, а при тому головним джерелом її успіху була насамперед мова етикеток. Невже конкуренти Рошену, будь у нас дійсно вільний ринок, не спробують серйозно потіснити суперника, запевнивши: ми от мови етикеток не міняємо. 

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 23/08/2017 11:42 am
Powered by Dreamwidth Studios