tin_tina: (17 століття)

А от деякі відомості про мачуху Марії і Роксанди, другу дружину Василя Лупула, знайдені тут безцінним паном Олегом. Джерело – «Книга подорожей» Евлії Челебі, вже колись згадуваного колишнього пажа султана Амурата IV.
Read more... )

tin_tina: (17 століття)

З роману “Перед бурей” – першої частини трилогії “Богдан Хмельницький”. Дія епізоду відбувається в 1645 році, саме після весілля гетьмана Радзивілла і Марії Лупул (в Старицького вона названа Єленою). Спершу Богданові, який саме приїхав до Варшави, щоб зустрітися з королем і вельможами прокоролівської партії, розповідає про молдавське весілля єврей-господар заїзду, пояснюючи, чому це в нього так завізно
Read more... )


Ну що ж,
розбираємося. Роксанді в той час все-таки не дванадцять, а п’ятнадцять років, всі небезпечні вікові мутації вона вже перебула. А от що там з її старшою сестрою? Марія вона чи Єлена, красуня чи не дуже?
Завдяки люб’язній допомозі пана Олега (який всім прекрасний, крім того, що не любить ЖЖ), маємо певні відомості про старшу Лупуллівну. Отож вона все-таки Марія, а ще про неї і її портрети знаємо таке:
Молдавська дружина Януша Радзивіла

Ганна Відацька

Read more... )

tin_tina: (17 століття)

(з не раз згадуваної книжки Ельвіри Богдан «Князівна Руксандра», переклад з румунської Івана Кушнірика)

Read more... )

tin_tina: (17 століття)

Сліди Роксанди зосталися, але вельми непевні. Згадувані романтично-сентиментальні оповіді наполягають, що решту життя вона провела як невтішна вдова, оплакуючи свою коротку любов. І це при тому, що шлюбних пропозицій їй не бракувало: серед сватачів була й така колоритна особистість, як небіж Михая Хороброго, мандрівний син князя Петрашка й княгині Акунци (звали його теж Михаєм).

Read more... )


І так воно закінчилося.
Може, подібно складалася доля у сучасниць Троянської війни. Тоді про Роксанду можна було б розповісти так:
Ця жінка відома була як перша красуня своєї доби – слава про її незрівнянну вроду ширилася світом з того часу, як їй сповнилося п’ятнадцять. Знамениті державні мужі, правителі і героїчні юнаки змагалися між собою в боротьбі за її руку й серце. Вона жила в бурхливі часи, коли в громі битв і вогні пожарищ гинув старий світ. З її іменем йшли на битву армії. Дісталася ж вона тому, хто найменше для цього годився, - і стала безвинною причиною його швидкої смерті.
А кінець її життя так і зостався невідомим. Швидше за все, вона відійшла в забуття разом із своїм світом жорстоких півбогів і приречених героїв.

tin_tina: (17 століття)

В 1655 році помер шурин Роксанди, литовський гетьман Януш Радзивілл, ще через два роки – не стало її тестя. Подальші події з української історії добре відомі, але поки що мені не хотілося б братися за період Руїни. Займемося тим, що трапилося в Молдові – з цим краєм ми розлучилися тоді, коли козацькі загони залишили Сучавську фортецю. Отож
Надалі – Молдова

Read more... )
tin_tina: (17 століття)

Біда прийшла звідки не чекали і причиною її стали непомірні амбіції Василя Лупула. Молдавський господар давно вже плекав плани об’єднати під своїм скіпетром обидва князівства – Молдавське і Мунтенське (ще інша версія – до цього його теж намовляли новопридбані родичі, плануючи на майбутнє передати Молдавію Тимошу з Роксандою, а Лупул хай вже править Волощиною). Нагоду для цього начебто дала хвороба правителя Мунтенії, Матея Басараба, користаючи з якої Василь Лупул почав посилено інтригувати в Стамбулі. Але Матей Басараб несподівано видужав, а тим часом у Молдавському князівстві сформувалася партія змовників, дуже невдоволених і самим Лупулом, і його союзниками – а, виявляється, на чолі цієї партії був великий логофет Георгій Стефан, що його господар вважав своєю людиною і довіряв йому всі державні таємниці. Противники Лупула заручилися підтримкою Георгія Ракочі і “на початку квітня 1653 року війська Матея Басараба переправилися через ріку Мілков, а угорські полки Георгія Ракочі на чолі з Кемені подолали перевал Ойтуз-Тротуш і напали на Молдову”. Лупулове військо розгромили, сам він, разом з дружиною і сином, ледве встиг втекти до Кам’янця. Польські союзники чи не забажали, чи то не в змозі були йому допомогти, отож невдовзі Лупул дізнався, що війська Матея Басараба та Георгія Ракочі ввійшли до Ясс і посадили на молдавський престол Георгія Стефана. Тут уже в колишнього господаря не залишилося іншого виходу – він поспішив до Чигирина і попросив допомоги в зятя і свата.

Read more... )
tin_tina: (17 століття)

Прошу пробачення у всіх, хто зацікавився подальшими пригодами молдавської князівни, яку такий несподіваний виверт долі змусив стати невісткою гетьмана-бунтівника. З різних обставин довелося мені розповідь про домну Роксанду перервати. Частково з тої причини, що цей нещасний карантин я зужила на таку вельми поглинаючу річ як чергова серія ремонту, частково ж тому, що відомості про саму князівну, її родину, заміжжя, шлюбне життя і подальшу долю виявилися надто вже плутаними і суперечливими – я ніяк не могла звести їх до спільного знаменника.

Read more... )


А висновок з цього такий – я не бачу причин, чому б не розповідати собі далі більш-менш казкову історію, звичайно, з невеликою корекцією. Нагадаю, що цю казкову версію пропагує саме рідна красуні румунська історіографія.

Отож, перемахнувши через півроку шлюбного життя Роксанди з Тимошем, опиняємося у великодній порі 1653 року, коли почався черговий епізод цієї історичної драми.

tin_tina: (17 століття)

В кінці серпня 1652 року весільний почет  Тимоша Хмельницького перетнув границі Молдови, його зустріла делегація поважних бояр на чолі з великим ворником Хомою Кантакузіном. Разом вони проминули Сороки, Бєльці і прибули до Ясс, де Василь Лупул нарешті зустрівся з таким нав’язливим майбутнім зятем.
Здається, любов? Нарешті любов! )


          Батько Тимоша зустрів сина й невістку з великими почестями і оточив їх царською пишнотою. Та ледве чи вони помічали цю пишноту: їм вистачало товариства одне одного. В їхньому житті настав найщасливіший період, тим щасливіший, що дуже короткий... Всього півроку, осінь і зима.

tin_tina: (17 століття)

Скінчився трагічний для Молдови 1650-й рік, настав ще неспокійніший 1651-й, потроху дійшов до своєї середини... Василь Лупул все ще возносив молитви до Бога, щоб той врятував його самого і його доню від такого небажаного союзу. І раптом видалося, що небо ті молитви вислухало! Почувши про поразку козацького війська під Берестечком, молдавський господар на радощах нагородив вісника-пиркалаба дорогим каптаном із золотої парчі, а сам разом з усім двором, боярами і капітанами війська вирушив до монастиря Голії, щоб подякувати за порятунок.
         Він трохи поспішив з подякою )

tin_tina: (17 століття)

Отак воно тягнулося весь 1649 і наступний рік: війна тривала, господар у відповідь на численні повторні пропозиції шлюбу не відповідав ні “так”, ні “ні”, сподіваючись, що все якось влаштується само собою і самозваний претендент у свати скрутить собі карк на черговій авантюрі чи, принаймні, спрямує свою діяльність в інший бік – куди завгодно, лиш би не до Молдови!

А що вийшло насправді )

 

 

tin_tina: (17 століття)

На щастя, нічого особливо страшного в турецькій столиці з Роксандою не трапилося. Юність, врода і лагідні манери молоденької заложниці розчулили могутню валіде Кьозем, справжню правительку імперії. Вона взяла дівчину під свою опіку і навіть дозволила їй перебратися із султанських покоїв для високих чужоземних гостей до Богдан-палацу, стамбульської резиденції молдавських господарів. Навзамін Роксанда мала виконувати при Кьозем обов’язки придворної дами, але ця повинність не була надто обтяжливою і залишала господарівні багато вільного часу, який вона використовувала для навчання. Тодішній Стамбул, що в ньому чимало було вчених людей всіх релігій, надавав багато освітніх можливостей, а господар Лупул щедро платив вчителям доньки. Отож невдовзі вона здобула славу не тільки красуні, а й однієї з найосвіченіших жінок свого часу: вивчала в тому числі і мови - латинь, грецьку, французьку, турецьку.
і що було далі )

tin_tina: (17 століття)

Почати хотілося б так, як годиться в казці: жив собі король у своєму королівстві. Королівство було великим і могутнім, а король – надзвичайно багатим: на золоті їв, на золоті спав, у злототкані шати одягався, а мешкав у кришталевому палаці. Однак найбільшими його скарбами були красуня-дружина і дві прекрасні доньки: дружина була гарна, як зірка, старша донька – як місяць вповні, але всіх перевершувала вродою молодша донька, прекрасніша, ніж сонце.
            І тут зупинимося і перейдемо з казки до дійсності.
         і що було насправді )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 23/08/2017 11:46 am
Powered by Dreamwidth Studios