tin_tina: (17 століття)
     Що ж, думаю, викладено вже чимало матеріалу, можна собі дозволити певні підсумовування і припущення.
  Всякі приватні міркування )
    Залишилося хіба згадати, як складалося з розлученнями далі. На Гетьманщині, виходячи з тодішніх судових документів, вони збереглися, але «спустилися» рівнем нижче, реєструючись переважно у нижчих прошарках суспільства. Аж доки не стали цілковито недоступними майже для всіх, але то вже інші часи й інша історія.
tin_tina: (17 століття)

  Автоцитата –«далі я спробую розповісти, як сприймали дослідники відкриття такого неординарного явища».

Загалом воно їх шокувало. Дітям 19-го століття, коли кожне розлучення було дуже складним і супроводжувалося часто принизливим обставинами (пам’ятаєте з «Анни Кареніної» згадку про отців-протопопів, великих любителів до опису адюльтерів), нелегко було звикнутися з думкою, що у патріархальні часи кількасотлітньої давності їхні ж пра-прабабці більш-менш спокійно розлучалися і знову одружувалися.



Різні погляди на те саме явище )
tin_tina: (17 століття)
     Оскільки я більш-менш справилася з усякими пильними і невідкладними справами, то повертаємося до ранньомодерних розлучень. Якщо пам’ятаєте, закінчили ми на тому, що ці розлучення, які все тодішнє українське суспільство з найвищими релігійними ієрархами включно вважали цілком природною і дозволеною справою, звичною від поколінь, насправді цілковито суперечили і канонічним правилам церкви (чи церков), і діючому державному праву (про те, що вони були унікальним для свого часу і для кількох майбутніх століть феноменом, і взагалі помовчу, про це доведеться писати окреме справоздання). Як же дивилися на подібну вольницю представники інших церков, овечки яких також впадали в спокусу під впливом сусідів? Звичайно, вкрай неприхильно. Продовжу цитування з Ор.Левицького, тільки, з дозволу читачів, перестану вдаватися до отого «западнорусского» маскування. Надалі писатиму «руське» як синонім теперішнього «українського», принаймні, доки якась добра душа не напоумить нас щодо аналогічної традиції у білорусів чи росіян.
   Read more... )
    А далі детально описується ще відоміше розлучення Василя Загоровського з Марушею Збаразькою і його другий шлюб, нагадаю, що там один ієрарх розлучав, інший влаштовував наступний шлюб, потім ті ж ієрархи вперто ігнорували «законні аргументи» Маруші Збаразької, яка після смерті нелюбого чоловіка, покинутого нею з її власної ініціативи, запрагнула стати його єдиною законною вдовою. Але тут ми ризикуємо застрянути у заплутаних і часом аж кумедних подробицях, а зараз в нас інша мета. Ми розбираємося з теорією і далі я спробую розповісти, як сприймали дослідники відкриття такого неординарного явища.
tin_tina: (17 століття)
 Загальний порядок здійснення розлучень
  Read more... )
    . З цього можемо вивести висновок, що такий порядок видавався всім звичайним, цілком законним і загальновизнаним. Але насправді він цілковито суперечив як церковним законам, так і діючому державному праву, в силу якого всі розлучення були компетенцією духовного суду».
tin_tina: (17 століття)
 Розлучення через тривалу відсутність одного з членів подружжя
    Навіть у епохи порівняно спокійні не так рідко трапляється, що один з членів подружжя надовго щезає безвісти, а об’являється щойно тоді, коли члени його родини вже вважають його покійним і, відповідно, укладають своє життя з врахуванням цієї обставини. До яких болісних колізій це може призвести, зрозуміло хоч би з оцієї статті  (дуже рекомендую також тому, що до складу публікації включені оригінальні документи кінця 18-го століття). Що вже казати про бурхливе 16-е століття з його татарськими (чи іншими) набігами і частими військовими походами при високій можливості потрапити в полон. Один такий епізод мені вже доводилося описувати  - мається на увазі історія подружжя Сенют. Це епізод надзвичайно драматичний, а його головна героїня, Марина Олехнівна Сенюта, як на мене, найблагородніша за вдачею з усіх жінок раннього модерну.
    Але, можливо, за цими драматичними обставинами дещо загубився юридичний аспект справи. Тому я спробую зосередитися саме на ньому, заодно нагадавши, як це все відбувалося. Максимально коротко, не відволікаючись на аналізи почуттів, описи чи історичні екскурси :-)
  Read more... )
    Як ясно з більш пізніх документів, коли відсутній довгий час член подружжя несподівано повертався і заставав другого члена подружжя у шлюбі з іншою особою, то він міг або вимагати відновлення своїх подружніх прав – і тоді новий шлюб розривався зі збереженням всіх громадянських прав за дітьми, в ньому народженими, або ж мирився з доконаним фактом і добровільно відмовлявся від подружніх прав і в такому випадку укладений за його відсутності шлюб назавжди залишався в силі. Такий порядок знаходив логічне оправдання в тому загальному принципі, що шлюб може бути розірваний не інакше, як з волі і за взаємної згоди обох членів подружжя»..
tin_tina: (17 століття)
 Циганська любов

Ор.Левицький:
    «У випадку невірності дружини чоловік міг оголосити про це уряду і просити взяти її під арешт аж до судового вироку. Але він міг і простити її або дати їй розлучення і тим звільнити її від кримінальної відповідальності, оскільки в той час навіть на вбивство і на інші тяжкі злочини дивилися насамперед як на дії, що порушують чиїсь приватні інтереси, і, якщо, наприклад, вбивця чи спокусник чужої дружини мирився з потерпілими (у випадку вбивства – з найближчими родичами вбитого) і діставав від них прощення, то суд звільняв його від покарання. (Цю ж рису успадкувало і судочинство Гетьманщини, порівняймо з оцим  1 2 ) Саме такий випадок трапився в 1581 році в сім’ї Януша Бенедиктовича Глинського, «служебника» тобто підлеглого боярина князя Костянтина Острозького. В лютому цього року він зробив таку заяву перед гродським володимирським урядом:
   Read more... )
    «Як бачимо, розлучення в цьому випадку здійснюється у гродському суді завдяки самій тільки усній заяві обох членів подружжя і в присутності третьої особи, на користь якої чоловік формально відмовився від своїх подружніх прав, причому вельми характерною є та обставина, що незаконний зв’язок Катерини зі Щаурським, через який вона, з вимоги чоловіка, була ув’язнена і навіть могла бути, згідно зі Статутом, страчена, - цей зв’язок визнається вже законним шлюбом з того моменту, коли попередній чоловік визнав за ним цей характер і звільнив свою колишню дружину від шлюбу з собою. Важливо також те, що розірвання шлюбу навіть з причини явного прелюбодіяння дружини ґрунтується все-таки на взаємній, формально вираженій на те згоді обох членів подружжя».
tin_tina: (17 століття)
 Розлучення з релігійних причин
    Нагадаю, що такий люксус, як розлучення, дозволяла своїм вірним саме православна церква. Католицька ж не мала змоги припинити взаємні страждання безповоротно розсвареного подружжя навіть тоді, коли йшлося про такі кричущі випадки як з Гальшкою Острозькою чи Ганною Монтовт. На жаль, не дуже знаю, як у цьому відношенні справлялися іудеї. Хоча далі описаний випадок стосується саме такої пари.
    Read more... )
    Я ж продовжу, раз у нас з’явилася тема національних меншин, то от, слідом за євреями, ще й цигани.
tin_tina: (17 століття)
     Доволі давно, коли я тільки звикала до ЖЖ, довелося мені в темі «Атлантида»  написати про одного з найяскравіших українських лівих, Зіновія Висоцького ( 1 2  ) Тобто, сама я нічого мудрого не писала, а тільки помістила уривки зі спогадів та журнальних статей, де він згадувався, але завдяки цьому ми познайомилися з пані Іриною Гончаровою, членом сім’ї Висоцького. Пані Ірина розповіла, що готується до друку монографія, де більш докладно висвітлений його життєвий шлях, однак щось тоді застопорилося і випуск її у світ відклався. Тепер з радістю можу повідомити: нарешті ця монографія вийшла друком, бажаючі можуть познайомитися хоча б з фрагментами на Фейсбуку (ніяк не звикну до терміну «стіна») пані Ірини отут . Звичайно, бажано роздобути книжку повністю, думаю, довідаємося багато нового й цікавого про цю, здавалося б, безнадійно затоплену землю, яку можна назвати територією українських лівих чи, коротше, Атлантидою.
    Я ж продовжу попередню тему, виклавши наступний епізод:
    Розлучення через хворобу
  Read more... )
tin_tina: (17 століття)
 Розлучення з причини перелюбу
    Хоча сердечні пристрасті були дуже не чужі волинському 16 століттю, трагедій типу «Анни Кареніної» там трапитися не могло. Можливо, добрі волиняни і не зрозуміли б, чому ці люди колотяться, не даючи одне одному спокою, і не обтрусять прах обридлого подружжя зі своїх ніг, вступивши в нові й бажані зв’язки. І це при тому, що перелюб, згідно з ІІІ Литовським Статутом, вважався тяжким кримінальним злочином, за який загрожувала навіть смертна кара. Але на практиці до цього ніколи не доходило: коли розлючені члени вже майже колишнього подружжя починали одне одного в чомусь такому звинувачувати, їх усілякими методами змушували розстатися по-людськи, нікого не знеславлюючи (і не доводячи до самогубства).
  Read more... )
tin_tina: (17 століття)
Перше розлучення

Найбільш ранній за часом і найбільш характерний за змістом розлучний акт знайдений у луцькій замковій книзі за 1564 рік. Зміст його такий: 7 червня цього року перед паном Андрієм Русином, підстаростою луцьким, постала Маруша (Марія) Іванівна Борзобагата Красенська, дочка тодішнього нареченого володимирського владики, а пізнішого луцького єпископа Івана Яцьковича Борзобагатого, і попросила внести у актові книги такий запис, попередивши його також відповідною усною заявою.

Read more... )

tin_tina: (17 століття)

Відколи настала спека, я намагаюся всі свої суботньо-купівельні справи провернути якнайшвидше, щоб повернутися додому не під палючим сонцем. Так і сьогодні пробігала, особливо не роззираючись, мимо однієї з наших (не дуже численних) міських прикрас – костьолу, де люблять фотографуватися молодожони, випускники і туристи. Цього разу теж знимкувалася якась група, між собою перемовлялися російською мовою. Не те, щоб російська на вулицях галицького містечка була рідкістю, але й не на кожному кроці трапляється, до того ж, акцент у них був якийсь незвично різкий, наші росіяни так не говорять. Я майже мимовільно відірвала очі від горбатого тротуару і тоді вже здивувалася по-справжньому. Фотосесія проходила на фоні якогось чудернацького прапора, на якому перемішалися червоний, чорний і білий кольори, а посередині красувалися схожі на блискавки знаки – як їх – руни, зіги? Щось схоже носили есесівці. Фотографований все випитував, чи досить живописно він виглядає, а пізніше вся компанія збиралася прикріпити доблесне знамено ще й на стадіоні.


Read more... )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

May 2017

M T W T F S S
1 2345 67
891011 121314
15 161718 192021
222324 25262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/06/2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios