tin_tina: (давня історія)

І це вже все, Роксано...

Черговим вражаючим проявом закону парності можна вважати те, що обидва найбільші герої 2-ї Пунічної, карфагенянин Ганнібал і римлянин Сципіон померли майже одночасно. В 183 році до нашої ери, ага... І при доволі схожих обставинах – один вимушеним, другий добровільним вигнанцем. Їх взагалі багато що об’єднувало: обох не розуміли й не цінували на батьківщині, обох всіляко цькували, можливо, тому, що обидва не вписувалися в стереотипний образ «карфагенця» чи «римлянина».

Але давайте, сама я про це розповідати не буду? Закінчу, як і почала, рекламою майже невідомої у нас книжки «Три доньки короля» майже невідомої у нас письменниці Наталії Роллечек.

Read more... )

Мабуть, кращим епізодом всю цю безладну розповідь не закінчиш. Залишилося хіба додати, що всього через два роки після подорожі Антіохіс народився наш третій герой,  Публій Сципіон-молодший. І ще через багато-багато років впав Рим, здобутий вандалами. Вони дощенту розграбували столицю світу, так що Західна Римська імперія вже й не оклигала і невдовзі припинила своє існування.

В цей похід вандальський флот відплив з карфагенського порту.

tin_tina: (давня історія)

Від облоги Сагунту до облоги Карфагену

Черговим таким співпадінням в історії 2-ї й 3-ї Пунічних воєн є своєрідна їх симетрія: чим одна розпочалася, тим інша й закінчилася.  Точніше: вся 3-я Пунічна війна начебто є повторенням певного епізоду з початку 2-ї, тільки що з поправкою на тривалість та розмах бойових дій. А так — один в один, аж складається враження, що історики за своїм споконвічним звичаєм переписували один в одного, а потім поплутали сторінки.

Порівняймо самі, на початок — Сагунт.

Сагунт

Read more... )

Пройшло 70 років.

tin_tina: (давня історія)

Щось мені останніми днями йшло як по груді... То клопоти й неприємності на роботі, то магнітна буря нарешті дійшла — у вигляді головного болю, звісно. Тому тема Риму й Карфагену тимчасово простоювала, але от я і в формі і ще трохи понуджу.

Вже мені довелося писати про численні «парності» подій 2-ї й 3-ї Пунічних воєн. Одна з них така: наприкінці обох римською армією командували особи з практично тим самим іменем: Публій Корнелій Сципіон Африканський і Публій Корнелій Сципіон Африканський Еміліан. Здавалося б — ну й що тут такого? Адже жорстка й не надто зручна для істориків римська «іменна» система загальновідома. З покоління в покоління передавалися ті самі імена, а власне імен і було штук 20, з них половина рідковживані. Тому нам так тяжко встановити, як насправді виглядав той чи інший персонаж римської історії — і це попри відносне багатство іконографічного матеріалу. Бо, якщо на бюсті якогось носатого і тонкошийого мужчини старшого віку написано (наприклад, бо такого в дійсності не існувало) «Луцій Фурій Максим», то це може бути як цікавий нам учасник 2-ї Пунічної війни, так і його дід, прадід чи правнук.

Але в даному випадку справа не така й проста, бо Сципіон-старший і Сципіон-молодший не були кревними родичами. Другого взагалі в дитинстві називали інакше. А як воно сталося, що Емілій Павел став Публієм Сципіоном — про це я зараз і розповім. Історія ця цікава сама собою, як яскравий зарис сімейного і звичаєвого життя Риму часів республіки.

Як Емілій Павел став Публієм Сципіоном

Read more... )
Оффтопічно - а Кличко, звичайно, молодець, зрештою, ніхто розумний і не сумнівався в результаті поєдинку.

tin_tina: (давня історія)

..Вона ж Софоніба, вона ж Софонісба

У не раз вже мною згадуваних «Трьох дочках короля» є такий епізод: герої роману, освічені антіохійські елліни, обговорюють події на заході Середземномор’я. Хтось з них зауважує, що не всі римляни такі вже суворі й бездушні, от про Сципіона начебто йде добра слава. На що його співрозмовник негайно заперечує: таж цей сам Сципіон змусив свого найвірнішого друга, Масиніссу, отруїти щойно пошлюблену жону. Мороз по шкірі. Суперечка припиняється. Але нам, відділеним від Пунічних воєн тисячоліттями, чом би й не поговорити?

Read more... )

tin_tina: (давня історія)

Публій Сципіон та іспанські заложниці

Read more... )

tin_tina: (давня історія)

Про почуття гумору в Ганнібала

Після цієї понурої історії аж хочеться відступити трохи в глибину часу, коли ще герої 2-ї Пунічної були живими. В усіх сенсах словами живими — ніскільки не схожими на застиглі зображення й парадні портрети зі сторінок підручника історії.

Життєпис Публія Сципіона старшого, принаймні, в першій половині життя — це всуціль лицарський роман. Замість зіткнень політичних чи економічних інтересів ми в «його» частині історії бачимо такі анахронічні чи й сумнівні чинники, як віщі сни, божественні осяяння, вірність, дружба, побратимство, схильність до авантюр, великодушність, аж на грані "ідіотської хвороби благодушності", — ну й романтичні пригоди, як же без них. Що ж стосується Публієвого спершу затятого ворога, а потім найвідданішого друга, Масинісси, то його біографія в ті часи — безперервний екшн. Раз у раз там повторюється такий епізод: раптово заатакований підступними ворогами, нумідійський царевич тікає в супроводі невеликого загону найвірніших приятелів, дуже швидко кількість цього загону зменшується до 2-3 чоловік, а то й до одного (самого Масинісси), вороги з полегшенням вважають, що десь там в пісках Лівії він і пропав, але Масинісса раптом як з-під землі з’являється, і не просто так, а з численним військом і потужними покровителями. Все починається спочатку.

Read more... )


tin_tina: (давня історія)

Карфагенянки

Як зрозуміло з попередніх записів, про римлянок ми дещо знаємо, хоч значно менше, ніж про римлян-чоловіків. Але далеко більше, ніж про карфагенянок, тут відомих осіб можна порахувати на пальцях одної руки і то більшість з них чи то міфічні, чи напівміфічні (це ще не означає. що неіснуючі, хоча й не виключено). Починаємо:

Read more... )
tin_tina: (ромашка)

Схоже, один-єдиний раз за всю історію наш тихий Самбір втрапив у всі українські новинні зведення, а я так нічого й не побачила! Навіть не здогадалася б, що щось діється, якби не подзвонила цьоця з іншого кінця області і не запитала, що в нас таке і чому нас показують в СТБ-шних новинах.

Раптовий чи то буревій, чи то смерч, який вчора під вечір буквально здмухнув центральну дільницю, на нашій околиці таки дійсно був непомітним, хіба що небо всуціль закрили свинцеві хмари (але вони й так останніми днями свинцеві), і на кілька годин щез інтернет. Натомість сьогодні найгірші руйнування вже встигли сяк-так прибрати, залишилося тільки кілька відкритих площ, завалених зламаними деревами, та зірвані дахи на старих будинках в центрі міста.

Що ж, віддавши данину сучасності, продовжуємо тему про Пунічні війни і про те, на що історики не так часто звертають увагу. Як тоді жилося жінкам?

Римлянки

Read more... )

tin_tina: (давня історія)

Двобій кентаврів або чому вони перемогли?

Read more... )

Тимчасовий підсумок. Хтось з великих англійців – чи не Черчілль, бо віц якраз в його стилі, пояснював, чому Британія, не раз і не двічі програючи окремі битви, завжди виходила переможцем з військових кампаній загалом, сказав таке:

— Ми занадто тупі, щоб розуміти, що вже розгромлені!

Не знаю, як з британцями, але римлянам це підходить в сам раз. Вони навіть після Канн були занадто тупими, щоб... і в результаті перемогли.

tin_tina: (давня історія)

Карфаген – від гнізда сатаністів до африканського Манчестера

Read more... )

UPD - доведеться доповнити, бо про найгіршу рису карфагенян я так і не написала. Вони їли собачок!

tin_tina: (давня історія)

Було собі колись місто... Для європейців воно цікаве тим, що, хоча територіально знаходилося зовсім не в Європі, то все ж як не сама європейська цивілізація, то одна з її безпосередніх попередниць народилася, образно кажучи, у вогні пожеж грандіозної війни, де це місто було одним з двох головних протагоністів. Одним з двох головних – бо ця війна настільки наблизилися до поняття тотальної і світової, наскільки це взагалі було можливим для її часу й території. Себто: переможець дістає все. переможеного загрібають кури, нема ніяких нейтралів – є тільки союзники і супротивники першого і наступних дивізіонів, після війни облік світу міняється до невпізнання.

Через ці причини і сама та дуже давня війна, і її учасники не тільки не канули в глибину історичного океану, а й продовжують залишатися цікавими, навіть інтригуючими. Можна сказати, що в якомусь сенсі вона не завершилася і досі, її вперто намагаються переграти і вирішити — а що було б, якби..

Про назву цього міста і його історію ми дізнаємося в молодших класах середньої школи, а «ми» у вужчому значенні, себто українці — ще й вивчаючи перший твір своєї сучасної літератури.

Read more... )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

May 2017

M T W T F S S
1 2345 67
891011 121314
15 161718 192021
222324 25262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 24/06/2017 06:57 am
Powered by Dreamwidth Studios