tin_tina: (Default)
 Книжка більш-менш готова (даруйте, якщо знайдуться помилки розпізнавання, мені й так ледь очі на лоба не вилізли).
Читати і завантажувати можна тут

На всяк випадок - рік видання 1930, пізніше перевидавалася у "Літописі Червоної Калини", але не повністю та з іншою назвою, тож, думаю, жодного правопорушення немає.

Крім того, думаю, що на майбутнє оригінальний текст (Очерки народной жизни...) так чи сяк доведеться перекласти заново, а чому - поясню завтра. Наразі активно завантажуймо і читаймо.

tin_tina: (Default)
 Чергове оповідання, яке видалося мені цікавим і характерним:

XXXV. САНДЖАРІВСЬКІ ЧАРІВНИЦІ

Read more... )
 
tin_tina: (Default)
 Про зацную жону та представника сексменшин

Героїня подальшої кримінальної пригоди - поважна дама, у якої вже є принаймні один дорослий внук. Але як хто думає, що всієї розваги у подібних матрон було сидіти у вікні та спостерігати за чужим життям або ж лаятися з невістками чи сусідками, той помиляється. Ця акурат зацная жона любила в компанії інших зацних жон посидіти в корчмі, попиваючи медок. А якби так хтось скористався тим, що зацній жоні забракло грошей і зробити їй нескромну пропозиції, то міг дістати істиком. А це вам неабищо. Істик - це така палиця, якою чистять леміш плуга.

Стосовно ж героя, то можна його зарахувати до сексменшин, та радше, як припустила мудра Ірина Даневська, то був психічний розлад. Але вирішуйте самі.

XXIV. НЕВДАЛЕ ЗАЛИЦЯННЯ

Read more... )



 

tin_tina: (Default)
 Неякая Галька, ексцеси та к-ви

Чергове оповідання з циклу "По судах Гетьманщини" може бути використане як приклад розходжень між звичаєвим та церковним правом. Його героїня, "неякая Галька", щиро вважала себе порядною заміжньою жінкою, а з точки зору церкви вона була правопорушницею та двомужницею. Стосовно ж світської влади, то вона, схоже, довго мирилася з існуючим становищем і не втручалася в Гальчине особисте життя. Аж доки сама Галька не здійняла колотнечі, посварившись зі своєю мачухою.

Було воно так:
 

XII. ДВОМУЖНИЦЯ

Read more... )

 

Все тут прекрасне, а найпрекрасніша мова! Поєднання ексцесів з простонародним "тись, мовит, к...а" незрівнянне.
 

tin_tina: (Default)
Ранньомодерне суспільство та позашлюбний секс

Загалом, те, що я саме зайнялася вичитуванням дослідженням Ор. Левицького "По судах Гетьманщини", а у ФБ саме трапився черговий сплеск інтересу до традиційних цінностей, - це випадковий збіг. Однак завдяки цьому я маю тепер повнісінько аргументів у суперечках (в які встряю через лінивство). Аргументів на тему "хто його знає, що то за традиційні цінності, раптом традиції були зовсім іншими, ніж думають їхні теперішні прихильники і супротивники".
Особливо ж "традиційні сімейні цінності"...

Про певні особливості укладення шлюбів та розлучень я вже колись писала, цього разу черга дійшла до позашлюбного сексу, засудження якого, безперечно, є традиційним. Гетьманщина - зовсім не виняток, проміскуїтет тут не заохочувався, а інколи судочинство пхалося навіть туди, де не слід (наприклад, переслідуючи людей, які охоче узаконили б свої стосунки, але не могли цього зробити з суто формальних причин - для когось із них це був би четвертий шлюб, заборонений церквою, хоча цілком дозволений світським законодавством). Але переважно ставлення до подібних делікатних справ було цілком раціональним і перелюбників карали за кривду, яку їхня поведінка справляла другому члену подружжя, "невинній стороні". Якщо ж ця "невинна сторона" була доволі великодушною, щоб простити, можливо, мимовільний переступ, то і суд нікого не судив.

Хто думає, що прощати змушені були таки "невинні жінки", той помиляється - принаймні, стосовно далі приведеного випадку.

XIV. СУДОВА ІДИЛІЯ

Read more... )
tin_tina: (Default)

Орест Левицький — обговорення

Врешті пропоную всім, хто цікавиться українською історією, текст дослідження Ореста Левицького з умовною назвою «Сім’я і побут українців у XVI ст.». Що це за текст? — пам’ятаєте, можливо, певний епізод з роману Р.Грейвза «Я, Клавдій»? Як там Клавдій, ще далеко не імператор, а лише калікуватий і хворобливий невдалий потомок знаменитого роду гає час за цілковито безсенсовним заняттям — пише історичні дослідження про карфагенців та етрусків. Принаймні перше з цих досліджень дочекалося читача (одного), близького Клавдієвого приятеля, який відгукнувся так: «Багато м’яса, замало приправ». Себто: багато фактичного матеріалу, надто мало риторичних прикрас. І взагалі читати важко, хоча, коли вже вчитаєш… Отак писали ще і в ХІХ ст., а дехто (скажімо, Антонович або ж Грушевський — іще важче.) Академічний стиль, щоб не сказати «слог»: довгі періоди, величезні абзаци, дуже численні цитати з документів (ну, ці останні якраз не заважають, ця давня книжна мова, як на мене, прекрасна).

Read more... )

На прощання попрошу пробачення за дві обставини. У представленому тексті безперечно є помилки розпізнавання. Шрифт поганенький, численні цитати, які комп’ютерним методом не розпізнаєш, — ну й мої погані очі… А друга обставина — наразі немає змоги завантажити текст одним файлом. Буде! але тоді, коли я зможу опрацювати інші приступні мені дослідження та «напівхудожні» твори Ореста Левицького. Ледь не в першу чергу йдеться про «Кримінальні хроніки XVIII ст.» (вони ж «По судах Гетьманщини»). Повірте, вісімнадцяте століття в цьому сенсі зовсім не поступалося шістнадцятому!


Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 22/08/2017 06:29 pm
Powered by Dreamwidth Studios