tin_tina: (17 століття)

Інші Немиричі

 

Read more... )

 

Чи не найпізніша згадка про Немиричів, яку мені вдалося знайти – відомість про те, що їх будинок у польській столиці був зруйнований під час Варшавського повстання. Може, нас потішить те, що слава роду не пропала – завдяки прекрасному розбишаці Андруховича і, не в меншій мірі, гордості українського інтернету [livejournal.com profile] nemyrych  – у. І на цій радісні ноті я цю безконечну епопею закінчую, а в найближчому майбутньому планую трохи від історії відпочити, зайнявшись насущнішими питаннями :-).

tin_tina: (17 століття)

Епілог вкрай короткий, бо і що можна дописати до такої довгої епопеї? Чи мав шанси на реалізацію «проект Немирича» (назва, звичайно, умовна, бо він не був єдиним автором концепції «Речі Посполитої трьох народів», ця ідеологема обговорювалася принаймні з 20-х років 17-го століття)? Мабуть, так: знадобилася аж «війна і революція», щоб істеблішмент вже злучених двох народів став всерйоз розглядати ймовірного третього союзника. Водночас, саме ця війна викопала таку глибоченну прірву з взаємних кривд, образ, суперечностей, антагонізмів, що перебороти її виявилося неможливим, зрештою, ті, що справді мали подібні заміри, ніколи не тішилися широкою підтримкою в обох частинах розколеного світу.
      
Натомість, хоч і нереалізований, цей проект надовго, якщо і не до сьогодення, залишився зразком наслідування. Певною формою мислення, яка теж має право на існування, можливо, на новому витку розвитку.
        Ще менше я б зуміла оцінити свого героя у чорно-білих категоріях. Тут мені і взагалі найбільше імпонує епізод із «Суду над Сенекою» Мушкетика. Пам’ятаєте, як, обговорюючи вчення і біографію римського філософа, наші сучасники в одну папочку складали аргументи і докази «за», в іншу – «проти», а потім хтось випадково вміст обох папок перемішав? Мені б хотілося добитися саме такого ефекту.

А якщо я когось  розчарувала таким своїм ухилянням від оцінок, то спробую реабілітуватися в інший спосіб. Історія роду Немиричів не закінчилася зі смертю Юрія. Що з ними було безпосередньо перед серпнем 1659 року і пізніше, спробую викласти в епілозі № 2.

tin_tina: (17 століття)
Частина 3

 

Read more... )
UPD - коментарі до цього запису тимчасово закриваються. Сподіваюся, ненадовго - я все-таки прихильник свободи слова, але безсенсовних суперечок не люблю.
tin_tina: (17 століття)
Перепрошую за паузу. На своє виправдання скажу, що мені в перерві довелося пережити дві доволі болісні процедури з клятою лівою рукою. Враження незабутні...щось подібне, мабуть, відчували у середньовіччі катовані на дибі, та ще й температура підскочила. Але таке радикальне лікування вже принесло свої плоди, так що от наступна частина (ще не остання, як не сумно)
Частина 2

 

Read more... )

 

(Д.Б.)
tin_tina: (17 століття)
(Зарані попереджаю, що "мене" у цій і наступних частинах буде ще менше, ніж звичайно. Своє ставлення до героя і подій я, коли відважуся, висловлю в епілозі. Натомість ті, що люблять довгі цитати з документів, листів. досліджень, можливо,  знайдуть для себе дещо цікаве. Хто не злякався - прошу).
Частина 1
tin_tina: (17 століття)

 Бо цей період, з 1655 року починаючи, у польській історіографії зветься “Потопом”. Признаюся, мене польська історія без зв’язку з українською ніколи особливо не цікавила, а знамениту Сенкевичеву трилогію я хіба кілька раз погортала. Тому зможу нагадати лише загальновідомі факти: в липні 1655 року шведський король Карл Густав Х, користаючи із тяжкого становища Речі Посполитої і в надії вирішити багаторічне суперництво за балтійське узбережжя, розпочав війну проти Польщі. Несподівано, все йому повелося так вдало – принаймні, спочатку, що шведи зайняли більшу частину території країни, на початку вересня капітулювала Варшава, за нею Краків, король Ян Казимір був змушений відступити аж до Шльонська, значна частина шляхти (наприклад, пізніший герой Відня та король Речі Посполитої, Ян Собеський) підтримала окупантів. В тому числі і єдиновірці шведів - протестанти, не виключаючи аріан. Цих останніх особливо можна зрозуміти, вони дуже сподівалися на відновлення релігійної толерантності в країні.

 

І що було далі )

В житті Немирича почався період, завдяки якому ми його, власне, і пам’ятаємо (неістотно, що останній). Але про це доведеться розповідати довше, до того ж – не в один прийом. Хто ще не занудився остаточно – до зустрічі.

tin_tina: (17 століття)

Продовження - попередня частина була отут
           Наступні кілька років не тільки сколихнули весь без винятку регіон, а й змінили приналежні до нього країни до невпізнання. Нагадаю ще раз:

         Прихід теплих днів обіцяє новий спалах війни, і мир доводиться вимірювати майже годинами” – і так тривало рік за роком.
          У виконанні ж Немирича ці роки – скажімо, 1650-55, виглядали так чудернацько, що, - можливо, через розрізненість відомостей, - часом видається, ніби маєш справу не з одною людиною, а з кількома, притому цілковито одна з одною не пов’язаними. Це враження підкріплюється ще й тим, що Немирич користає з давнього літературного звичаю вживати псевдоніми. Літературного, бо в нього, виявляється, знаходиться час на літературні заняття. В 1653 р. він випускає збірку протестантських молитов та гімнів.

 

І що ще робить крім цього )

 

tin_tina: (17 століття)

 Запевняючи, що українські історичні белетристи майже не цікавилися протестантами, я дещо перебільшила. Протестанти протестантами, а от Немиричем конкретно – займалися. Зокрема, він фігурує в останній частині трилогії Старицького «Богдан Хмельницький». Правда, всього один з хвостиком епізод, але показовий.
  Дія відбувається в 1649 році, козацьке військо здобуло ряд блискучих перемог, у Варшаві вибирають короля, Богдан Хмельницький посилено обдумує питання, що ж робити далі. Тут йому і сповіщають, що до козацького табору приїхав «вельможный подкоморий киевский Юрий Немирич со своим отрядом и просит позволения сейчас же видеться со славным гетманом.

 

Read more... )

 

tin_tina: (17 століття)

Не він один. Але тут мені доведеться зробити невеликий відступ, темою якого буде шляхта у повстанні Хмельницького. Нічого такого особливо нового я ніби не знайшла, але декого з давніх знайомих зустрінемо.

Хмельниччину не раз називали селянською війною, і це загалом правильно, однак не суперечить тому факту, що і по цьому боці воювало чимало шляхти усілякого розбору з носіями князівських титулів включно.

 

Read more... )

 

tin_tina: (17 століття)

Перш, ніж я спроможуся зайнятися подальшими карколомними політичними еволюціями головного героя – декілька уточнень і доповнень до попереднього.

 

Read more... )

tin_tina: (17 століття)

І четвіркою присягну!
      Однак словесними деклараціями справа не обмежилася: повернувшись на батьківщину, Немирич “на чолі своєї хоругви бере участь у Смоленській війні з Московією”. При цьому знайомиться і з новообраним королем Владиславом Вазою, людиною поміркованою й толерантною. Ця королівська толерантність, однак, не змогла стримати нового наступу на свободу совісті – у 1638 році ухвалою сейму була закрита Раківська академія (начебто через акти блюзнірства по відношенню до розп’яття). Волинські протектори социніанства – Юрія Немирича серед них не забракло – негайно ж добилися перенесення своєї alma mater до Киселина на західній Волині. Але плани в нього були куди масштабніші: він намагався створити притулок для гнаних єдиновірців на українних землях Подніпров’я, які збирався колонізувати за прикладом могутніх Вишневецьких. Одним з етапів цього “наступу на схід” була для нього боротьба за посаду київського підкоморія у 1640 році. “На закид, що він, антитринітарій, не вірячи в догмат Святої Трійці, клястиметься нею, складаючи підкоморську присягу, Немирич прилюдно глузливо заявляє: “Не тылько в трыйку, але бы и в чвурку, былем свого допял, присегл был» (“Українська шляхта”).

 

Read more... )




tin_tina: (17 століття)

Юність Юрія була доволі типовою для його часу і середовища, про його освіту подбали дуже ґрунтовно, вочевидь, у повній згоді з уподобаннями хлопця: “вступив до Раківської академії, де навчався у відомого математика Й. Стегмана (Joachim Stegmann) та філософа М. Руара, який підтримував дружні зв’язки з Г. Ґроцієм і дав вихованцям рекомендаційні листи до нього, коли у 1630 p. Hемирич з товаришами (Андрієм Вишоватим, Олександром Чапличем, Миколаєм Любенецьким, Петром Суходольським та під опікою свого вчителя, доктора медицини Андрія Рутковича) виїхав для продовження освіти за кордон.

 

Read more... )
tin_tina: (17 століття)

Що стосується походження Немиричів (на всякий випадок приведу польське написання цього прізвища - Niemirycz), то тут дослідники до єдиної думки не дійшли: хто, як С.Махун, вважає їх потомками новгородських бояр, що емігрували до ВКЛ, хто, як Н.Яковенко, припускає тюркське коріння роду. Цитуючи неоціненну книжку “Українська шляхта з кінця 14 до початку 17 століття”:

“Першим, хто розширив родовий маєток на Овруччині, був Івашко Немирич. Служачи при дворі князя Івана Львовича Глинського, він не тільки не підтримав повстання Глинських 1508 року проти Зигмунта І Старого, а й, навпаки, доніс на змовників («И коли вже врозумел на них, иж они таковую зраду вмыслили…послал отца своего Немиру до гетмана нашого князя Константина Ивановича Острозского»). Джерелом побільшення його землеволодінь стали і господарські данини, що ними обдаровували спритного пана за вірність, і сприятливі шлюби”. Як посаг за другою дружиною з бояр Скобейків, до нього відійшов Черняхів – один з центрів володінь Немиричів і місце народження Юрія Немирича.

 

Read more... )
tin_tina: (17 століття)

Павло Ясениця з “Польщі Ягеллонів”

Read more... )

ALEKSANDER   BRÜCKNER Encyklopedia Staropolska 

Read more... )

 "Historia Polski 1505-1764, J.A. Gierowski" 

Read more... )

  "Historia Polski 1505-1764, J.A. Gierowski" 

Read more... )

 Aleksander Brückner, Dzieje Kultury Polskiej, Переслідування аріан 

Read more... )
tin_tina: (17 століття)

Прихід теплих днів обіцяє новий спалах війни, і мир доводиться вимірювати майже годинами.

Ю.Немирич

 

У цих дилетантських штудіях вже фігурували і православні, і католики, і уніати (нагадаю, що унію підтримували Корецькі). Однак майже не з’являлися – хіба в дуже епізодичних ролях – представники третьої сили у цій “суперечці двох релігій”: прихильники різних течій протестантизму. Не тому, щоб вони були настільки малочисельними і малозначущими, як часом люблять твердити, протиставляючи у цьому відношенні українські землі і білорусько-литовську територію ВКЛ чи власне польську Корони. І не тому, щоб серед них бракувало яскравих особистостей. А з причини доволі банальної: вони чомусь не викликали інтересу в історичних белетристів. Якщо де протестанти й з’являлися, то неодмінно як одягнені в чорне добродії з пісними мінами, звичайно, мудрі мужі, але запеклі вороги всяких життєвих приємностей і розваг.

Насправді вони були зовсім іншими.

 

Замість вступу - українські протестанти )

 

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 23/08/2017 11:44 am
Powered by Dreamwidth Studios