tin_tina: (коти)
Для тих, хто цікавиться Наталеною Королевою - до сайту жіночої прози додана стаття Олександри Копач.

Як на мене, найпримітнішою її рисою є те, що, окрім вже знайомої нам шаленої аристократки з небосяжним походженням і численними мегапроектами, учасницею яких вона себе називала, бачимо врешті й історичну Наталену. Немолоду жінку, яка майже самотньо доживає віку у затишному будиночку в тихенькому містечку серед лагідної центральноєвропейської природи.

Все-таки не зовсім одиноко: в товаристві прибраної родини і вірного кота.

Щастя жити самотою )

tin_tina: (давня історія)

Українське

А чи є в цьому багатоколірному килимі Наталениної творчості бодай українська латка (як хто не знає, то письменницю часто сварили за слабке володіння суто родимим матеріалом)? Конкретно в еспано-арабському «Предку»?

Є! Рекомендую вашій увазі цікаву мовну стилізацію «під 16-й вік»  (не надто точну, можливо, але дух схоплено вірно і читається не без приємності).

Ну й власні рефлексії авторки на вічну тему: як самі українці володіють рідною мовою.

Високородна панна Ковбасюк )

tin_tina: (давня історія)

Подальші примітки невеличкі: одна єврейська, одна близькосхідна.

Обидві теми саме в «Предку» розвиваються, але не так, щоб аж дуже. Не те, що у «Quid est veritas». Тому важко прийти до однозначного висновку, чи Наталена в той період була філосеміткою, чи нефілосеміткою. Не без того, щоб не поіронізувала з надмірних аматорів чистоти стилю.

Євреї

Read more... )

Схід

Інша справа – Близький Схід, його мешканці — і мусульмани, і християни, завжди й незмінно зображені з великою симпатією. От, може, хтось теж має проблеми зі схильністю до запалення очей, то от вам простий і добрий рецепт.

Read more... )

Сама б його спробувала, якби мала важкі сережки.

tin_tina: (давня історія)

Візиготи

При обговоренні попередньої теми виникло було в нас питання, чи можна називати іспанців певної історичної епохи грубошкірими варварами, чи все-таки ні. Звісно, тут кожен розумний скаже, що все залежить від епохи. Час дії повісті «Предок» (початок 16-го століття) — звісно, що ні. Відступимо добре назад. Часи правління Альфонса Х, мудреця? – мабуть, що теж ні (навіть і без дружини-гранадянки). Часи його попередника, теж Альфонса, але VIII (героя знаної «Єврейки з Толедо», яку в російському перекладі чомусь назвали «Іспанською баладою»), - а Бог його знає. Давайте ще далі – аж до 8-го століття нашої ери, себто до часів напередодні арабського завоювання, коли, як відомо, Іспанією правили візиготи. От саме є в мене під рукою повість Т.Парницького «Король Родерик і граф Юліан» саме з тих часів, за сюжетом повісті один з героїв, молодий провінціал, вихований згідно зі старосвітськими засадами, приїжджає до столиці з популярною метою на світ подивитися й себе показати. І виявляє таке:

Готи-декаденти )

Але це все так, промежду прочім, а з візиготами вже все. Прошу ногами не бити, я це не вигадала, а «так мене колись учили».

tin_tina: (давня історія)

Намагаючись сяк-так розібратися з історією інфантів Ля Серда, і хто там ким кому доводився, хто з ким воював і чи могла туди, бодай теоретично, вклинитися мавританська принцеса, — я цілком заплуталася. Наскільки я собі уявляю мусульманський світ і мавритансько-еспанські взаємини, кастільському королю легше було взяти за жону циганку (історичний факт), аніж високородну гранадянку. Навіть не здогадаюся, як би вони могли побачитися.

Ну й Господь з ним. Кілька коментарів, які далі стосуються Еспанії, але цього разу не мови, а пейзажу й історії. Звісно, еспанський пейзаж у Наталениному виконанні не має нічого спільного з цукерковими картинками, квітучими лимонами і тому подібним.

Природа й історія

España )

tin_tina: (давня історія)

Еспанія

Як глибоко переконана Наталена, світ-поза-Іспанією, чи в авторському варіанті – Еспанією, мало знає про цю країну.

«Европа, дійсно, ще й сьогодні не уявляє собі правильно ані поваги еспанської, ані звичаїв, ані… справжньої історії цього краю!»

Щось там ми, звісно, знаємо, але, коли перевірити, то виявляється, що це оперно-театральна Еспанія у французько-італійській транскрипції. Оце звідси «кабальєро», «тореадор», «Альгамбра», «Кармен» і «Мерседес» з наголосом на останньому складі  (Прямого стосунку до справи не має, але й пушкінська Лаура – теж з цієї опери, вибачте за тавтологію. Ми ж кажемо «Почаївська лавра»).

А наскільки знала іспанську сама Наталена? Самій цікаво, наші іспанки вже знайшли деякі неточності у її слововжитку. Боюся тут щось казати, тому попереджу, що залишила все у Наталениному написанні.  В тому числі й того Mamarrocho (за сучасним правописом mamarracho), з якого все й почалося. У всіх приступних мені виданнях написання саме Mamarrocho, більше того, додана ще й примітка:

«Мамарочо» – дурник, смішна людина, «недотепа».

Може, якесь своєрідне ставлення до голосних, я не раз помічала, що письменники міжвоєння вживали їх як Бог на душу положить і, наприклад, звичний нам "монастир" переважно писали "манастир".
Решта еспаномовних приміток такі:

Мова

Бєжала і лаялась собачка із панской породи )

tin_tina: (давня історія)

Сама з себе дивуюся — але ці смутно-прекрасні осінні дні я не промарнувала: підготувала і виклала Наталениного «Предка». НаталенаБажаючі можуть читати або скачувати тут

Попередження: це дещо не та редакція, яку колись в нас видавали (в 1990 році, видавництво «Дніпро»). Не знаю, звідки вони брали свою версію, можливо, з першого галицького видання. Я ж, натомість — з пізнішого американського видання 1961 року. Від «Дніпрового» воно відрізняється не так основним текстом, як значно більшою кількістю приміток, от я й не встояла.

Здається, Расул Гамзатов порівнював передмови до книжок з кіноглядачем у високій папасі, що загороджує екран всім, хто має нещастя сидіти позад нього. Я, натомість, виродок в читацькій братії і, скільки себе пам’ятаю, любила передмови, післямови й примітки гарячою любов’ю. Траплялися книжки, в яких я тільки примітки й читала.

З цієї точки зору «Предок» Наталени — це для мене саме те, що треба. Авторські примітки становлять тут майже чверть загального тексту, вони несамовито цікаві і різнорідні. Часом стосуються правил вимови чи запису усіляких чужоземних виразів, часом розповідають про всілякі екзотичні звичаї і ще більш екзотичні племена, ще інколи авторка переповідає якийсь епізод зі своєї багатющої біографії (наскільки ми їй віримо, це вже інша справа), а ще додає додаткові пояснення, що стосуються її родини й походження. Як знають всі зацікавлені, і те, й інше — куди як нестандартні і зовсім не схожі на родовід «якоїсь маломістечкової гуски, що ніколи в житті не бачила нічого, крім найближчої «Рідної школи»» (Це так Наталена саркастично таврувала тих своїх критиків, які посміли сумніватися в істинності автобіографічних епізодів з її творів).

Отож, закінчивши з основним текстом, вибрала я ці самі примітки і тематично погрупувала, щоб навіть ті, кому ніколи читати всю повість, полапалися, про що в ній йдеться. А географія дії дуже розлога — починається в Іспанії, збочує трішки і в Португалію, тоді перекидається на Близький Схід, ще звідси – в Північне Причорномор’я, потім – у Волинь, а не без того, щоб не зачепити також Київщину, Чернігівщину і Закарпаття (зване в тексті Прикарпаттям).

З чого б почати? Давайте з племені, з яким Наталена, попри своє дуже ріжнонарідне походження, кревних зв’язків не мала. Зате були інші зв’язки — щира і взаємна симпатія. Бо таки ж Наталенині цигани й циганки мало нагадують Кармен чи Земфіру (а з острахом зауважу, що й звичних нам циганів — теж). Ну, бо це й давно діялося, багато чого помінялося.

Цигани

Професійне життя циган та морганатичні шлюби королів )

tin_tina: (ромашка)
Вже є на нашому сайті! Велкам.

Я собі з цієї нагоди дозволю трохи більшу цитату

Read more... )
tin_tina: (Default)
Ху, боюся, що ми - свободофоби, свободонефоби та інші, примкнувші до них, доки ще збереться нова ВР, заговоримо одне одного. Я цей буремний час хоч на одне добре використала - вичитала "Сон тіні" Наталени Королевої. Оскільки цей скан належить нашому майбутньому сайту, а в мережі його наче нема, то я ніби й не вправі десь його публічно викладати. Але, оскільки саме я його сканувала й вичитувала, то поділитися ним з приятелями вправі, отож
- хто хоче мати повний текст, тільки маякніть і охоче вишлю. Є docx, doc i fb2
-для всіх інших викладу фрагмент, який особливо люблю - за участю хоч не головної героїні, а все ж дуже колоритної гетери Хризіс.

чому, коли Ізі запропонували стати дияконісою, вона запитала: - А це краще, ніж гетера? )
tin_tina: (наталена)

Василь Королів-Старий

Може, дивно виглядає, що, перебираючи дальших і ближчих знайомих і родичів Наталени, якось поминула я її чоловіка, вчителя і щирого приятеля Василя Короліва? Що тут сказати – він і сам про себе розповів. Дуже, дуже всім рекомендую його книгу споминів «Згадки про мою смерть». Всупереч назві, вона – особливо її перша частина, витримана у м’якому ліричному, а навіть дещо гумористичному тоні. А пояснення назви таке: Василь Королів і в поважному віці вів життя цілком активне, а вже замолоду був справжнім зірвиголовою – мандрівником, мисливцем, рибалкою, спортовцем, не минав жодної нагоди зазнати гострих відчуттів, працюючи на посаді ветеринара, брався за найнебезпечніші задачі. Отож дуже нерідко траплялося йому ледь-ледь, на волосок вислизнути в рук костомахи. Є така народна прикмета, що подібні люди мусять мати дуже чуйного ангела-хоронителя, схоже, що патрон пана Василя не мав спокійного життя.

 

Мала частка того, що з ним траплялося )

А закінчити доведеться на невеселій ноті. Під останнім рядком цієї книжки стоїть дата 9.12.1941 р. Дата смерті Василя Короліва – 11.12.1941 р.

 

 

 

tin_tina: (наталена)

Quid est veritas або Євангеліє від Наталени

Ця книжка, за моєю внутрішньою класифікацією – весняна і великодня, тому найкраще її перечитувати саме зараз. Так воно вже у мене ввійшло в традицію з 1996 року, коли євангельський роман Наталени став, зрештою, доступним не лише діаспорним, а й материковим українським читачам. Наче з іронії долі, надрукував його журнал іноземної літератури «Всесвіт», а в 2007 році перевидало дрогобицьке «Відродження».

Не зумію з певністю визначити жанр «Quid est veritas». Історичний роман на євангельську тематику? Роман-апокриф? Роман-казка? (Зокрема, це ще й книжка дуже любимого мною розбору, де примітки ледь не цікавіші за основний текст). У всякому випадку, герої роману хоч і називаються так само, як євангельські персонажі, але не дуже на них схожі – такими є Марія Магдалина, її брат з сестрою і Понтій Пилат. Або ж це люди, які у всіх чотирьох священних книгах з’являються хіба що як епізодичні герої (Йосиф Ариматейський). Або ж особи і зовсім легендарні, хоч не обійдені увагою творців різного роду апокрифів – дружина й син Понтія Пилата, член фамілії Марії Магдалини Сара (ця остання неабияк сколихнула фантазію Дена Брауна з його «Кодом да Вінчі», але у Наталени Сара – довірена особа, і, як колись казали, наперсниця своєї пані).

 

Read more... )

Одне тільки в’яже мене з Пилатом: як і він, не люблю, щоб мене «виправляли»…Quod scripsi – scripsi».


 

tin_tina: (наталена)

Раз я вже знайшла можливість згадати про Ізі-Ісмену, одну з найсимпатичніших і наймиліших героїнь Наталени, з професії танцівницю, то зможу і розпочати новий підрозділ

Світи Наталени – танець

 

Read more... )

 

Тому в гістріях довго не затримувалися. Хто виходив заміж (всупереч поширеній думці, александрійські танцівниці були порядними дівчатами, поза сценою їм заборонялося навіть носити прикраси), одна із приятельок Ізі воліла торгувати тістечками, сама ж Ісмена-Ізі мріяла про життя вільної гетери, як Хризіс чи Доріс, а сусідка-християнка уявляла її собі майбутньою дияконісою. Однак доля «мареотійської мухи» склалася інакше, химерніше, і привела її в імператорський палац. Але про це краще прочитати в повісті «Сон тіні», а добре б ще в її продовженні «Останній бог». Оскільки цього – недрукованого – твору я теж не читала, то побажаю подібне й собі :-)

 

tin_tina: (наталена)

Світи Наталени – гетери

Одною з цілей всієї моєї графоманії є опис «апокрифа за Наталеною» (євангелія від Наталени?) А цього не вдасться зробити, якщо раніше не пояснити, ким є головна героїня цього «євангелія» (думаю, зрозуміло, хто мається на увазі). Вона належить до небагаточисельної, але блискучої групи гетер найвищого розряду – певне уявлення про них мають всі читачі роману Ів.Єфремова «Таїс Афінська». В основному єфремовська і наталенина героїні схожі.

Героїні, бо в різних творах Королеви зображено навіть кілька персонажів цього типу. Почну, напевне, з Хризіс. У повісті «Сон тіні» вона не є головною дійовою особою, але зображена надзвичайно виразно.

Починала як танцівниця. Але ми застаємо її вже як гордість та окрасу Александрії – такою витонченою красунею не соромно похвалитися навіть перед почтом імператора Адріана, який саме відвідав Єгипет. Заодно ж Хризіс є дуже успішною діловою жінкою, а епізод її ділових переговорів з купцем Флегоном, як на мене, один з найкращих у всьому творі.

 

Read more... )

 

Недаремно ж, коли сусідка Ізі, головної героїні повісті, християнка-Афра, радить їй охреститися: «у нас ти могла б стати дияконісою», дівчина наївно перепитує

- А це ліпше, як бути гетерою?

tin_tina: (наталена)

З кола Наталени – спогади про Олександра Олеся

(Ці спогади були надруковані у книжці Олександр Олесь, «Твори», Київ, 1971, Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». В примітці до них сказано: «Свої спогади Н.Королева надіслала листом до Києва на прохання доктора філологічних наук Бабишкіна О.К. Подаємо скорочено»)

Силует

(З записної книжки)

 

Read more... )

 

Ото й усе. Що було в пропущених уривках, можна тільки здогадуватися. Оскільки не Олесь, а Наталена є моєю героїнею, я не буду уточнювати обставини празького життя поета.

Як часто буває, з цих спогадів можна зробити певні висновки про їх авторку. Думаю, зрозуміло, чому ми вправі зараховувати її до феміністок: згадаймо це висловлювання про «миле родинне життя», до якого жінок намагалися призвичаїти на протязі століть. Зрештою, в Наталени є ще подібні пасажі.


tin_tina: (наталена)

Частина 5 – Наталена


Всі попередні штудії викликали в мене враження, яке я так і не зуміла подолати: Наталена і справді була потомком королівських і княжих родів. Так що ім’я, під яким вона остаточно ввійшла в історію літератури – Наталена Королева (жіноча форма прізвища Королів), пасувало їй якнайкраще.

Життєвий період, що відповідав цьому імені, був і справді відносно спокійним. Ми вже можемо прослідкувати за головними подіями цієї незвичайної долі, стрімких переміщень з Європи до Азії і навпаки теж вже не буде. Але світ і не думав заспокоюватися, так що Наталені довелося витримати чимало бур і потрясінь.

 

Read more... )

“Мовчання і самітність – це доля тих, хто надовго покинув “рідний дім”... “рідний край”... Але чому ж кожен, як Одиссей, прагне бодай у думках своїх, у згадках та у мріях повернутися до тієї своєї “Ітаки”? Навіть і добровільно покинутої?”

(Наталена Королева, “Quid est Veritas” –“Між двома блакитями”)

       

 

 

tin_tina: (наталена)

Частина 4 – Естрелла-Кармен-Неджма

Приділивши достатньо (як мені здається) уваги персонажам київського року Наталени, ми, разом з героїнею, матір городів руських покинемо. Не забудемо тільки зазначити, що вчорашня випускниця інституту шляхетних панянок ще встигла стати учасницею археологічних розкопок під керівництвом В.Хвойки – тих самих, які дали можливість говорити про відкриття нової культури, яку ми називаємо трипільською. Можливо, що чех з походження Хвойка був знайомим мачухи Ноелі, теж чеського роду. Однак саме ця мачуха й вирішила, що київське життя надто провінційне – і з її ініціативи Дунін-Борковські перебралися до Санкт-Петербургу.

 

Read more... )
tin_tina: (наталена)

Як годували вихованок інституту

(Теж актуально. Не те, щоб я свідомо задавалася метою строго говіти, але чомусь останніми днями пообідати ніколи. Так що – близько :-) )

Старанні читачі ЖЖ, напевне, вже бачили пост схожої тематики

Але – чи то справа була у різниці часу – все-таки 20-е століття, чи ментальності, чи то просто географічної широти, однак київських панянок загалом голодом не морили.
          

Read more... )

На цій святочній ноті дозвольте закінчити. Заодно сповіщаю, що на час Великодніх свят дозволяю собі малу перерву. До зустрічі і всім всього найкращого!    

 

tin_tina: (наталена)

Про релігійне виховання шляхетних панянок
         Cаме великопісна тема. Як мені вже доводилося писати, інститут був доволі віротерпимим (саме _віро_терпимим, навряд чи в його стінах стали б терпіти когось такого, що активно пропагував би атеїзм), неправославні вихованки мали можливість вдовольнити свої духовні потреби. Ноель, зокрема, при кожній нагоді відвідувала католицьку капличку, особливо ж тоді, коли тяжко було на душі:

 

Read more... )

Пізніше вона про них напише. Про маляра Аліпія, ігумена Теодосія, садівника брата Григорія. В «Легендах старокиївських».

tin_tina: (наталена)

Ще деякі Наталенині знайомі, більше й менше відомі

В першу чергу, це, звичайно, Микола Віталійович Лисенко, за висловом Наталени, «елегантний, як завжди, з сивою головою й рожевим обличчям». Можливо, саме таким він виглядав на своєму відомому портреті.

 


Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 23/08/2017 11:43 am
Powered by Dreamwidth Studios