tin_tina: (Default)
Даруйте за таке несвяточне нині оповідання.
Це "Кіточка" зі збірки оповідань Ст.Шухевича "Гіркий то сміх" - про 1 Світову. Я давно його обіцяла. 
Як доказ стійкості певних схем поведінки.
І просто так, щоб не забували.

Кіточка

Read more... )
tin_tina: (Default)
…Ніяк чомусь не можу знайти тепер статті, яка мені колись першою траплялася при пошуку матеріалів про Софію Парфанович (а, от чого не знаходила: там її прізвище перебрехали. Сама стаття отут). Власне, її самої там стосувалася тільки одна фраза — ми мало що знали б про повсякденне життя передвоєнного (1940 року) Києва, якби не проста лікарка, Софія Парфанович.. Read more... )

tin_tina: (коти)

Я його побачила в коментарях до посту Н.Радулової (про відомих бомжів, які чомусь демонстрували від імені сексменшин)  і так воно мені сподобалося, що не можу не поділитися

Read more... )

Автор [livejournal.com profile] amanestazy

Як інсайдер підтверджу - правда на всі 146% (решту 46% додає стійка антипатія до таких полум'яних борців проти гомосексуалізму та ювенальної юстиції, як догналівці..

tin_tina: (ромашка)

Крушельницькі

Отож, про наших фотографованих... Нічого, що я в такий буремний час, коли щохвилини відбувається щось вкрай несподіване, пишу про давноминулі часи? Це щоб трішки нерви відпружити.

Як вже цілком правильно відмітили, раніше приведені фото взяті з книжки спогадів Лариси Крушельницької «Рубали ліс», а всі зображені особи — або її родичі, або ж приятелі, як особисті, так і всієї сім’ї.

Сама історія родини Крушельницьких добре відома, мабуть, немає сенсу ще раз її переповідати, хіба що хтось попросить щось уточнити щодо якоїсь окремої особи. Але в даному випадку нас цікавитиме дещо інше. Зовнішність.

Read more... )

1846-1848

13/11/2013 02:47 pm
tin_tina: (ромашка)

Забута революція - ще одна порція наслідків

Розвиваючи цю тему, А.Заярнюк пише таке:

«Ці слова — лише один із прикладів травми 1846 р., коли польські інтелектуали зустрілися з розламом всередині проектованого національного тіла. Вони пробували дати раду цій тріщині в національному цілому за допомогою певних репрезентацій» і т.д., але не стільки навіть репрезентацій, тобто демонізації противника (і селян, і австрійської влади), а й своєрідної інверсії. Щоб підверстати характер селянського руху під вже відомі схеми, його причиною оголосили національно-релігійний фанатизм. Залишився тільки один крок: оголосити різунів не поляками (не будемо зараз уточнювати тодішніх етнічних назв і самоназв), а русинами.

І цей крок таки було зроблено! )

Їй-право-стільки несподіваних чинників склалося на те, що «галицькі русини» стали тим, чим і стали! Гаразд, не станемо з цього приводу нарікати.

1846-1848

31/10/2013 02:04 pm
tin_tina: (ромашка)

Різуни – основа повсякденно-побутова

Отак виглядав лист панни Мані, звісно, чимало скорочений — але навряд чи панна Маня, коли б така існувала, звісно, стала виписувати довженні листи на десятки сторінок, описуючи навіть те, що її подруга й так добре знала. Однак, як не рахувати цієї обставини (літературна фікція, що поробиш!), то оповідання реалістичне в кожній деталі і дає змогу непогано познайомитися з тодішніми обставинами галицького життя.

Взяти хоча б таке, не найважливіше, але цікаве питання: якої національності були кальварійські паломники і духовенство, зокрема, герої Франкового твору? Чи, коли перекласти на зрозумілішу їхньому часові мову, до якого обряду належали?

Read more... )

tin_tina: (ромашка)

Не знаю, чи варті ми заздрості, чи співчуття – в той час, коли решта світу знемагає від спеки, в нас вже котрий день дощ і відчутно похолоднішало. Отож про улюблену липневу розвагу – сієсту «під річкою в затінку дерев» і не йдеться, спробую-но я повернутися до мережевого життя.

Read more... )

Ну гаразд, раз вже така говірка почалася, то спробую я представити наступну нашу героїню (попередня, якщо пам’ятайте, - та вдовиця-красуня, що по смерті коханого чоловіка пішла в феміністки) і спробуймо разом вирішити, чи можна її зарахувати – не до феміністок, це-то мабуть ні, бо ніколи вона активною учасницею жіночого руху не була, маючи огром інших занять, - а хоча б до числа жінок самостійних і прогресивних?

Read more... )


А на майбутнє традиційно запитаю, яку б тематику нам розвивати – мені писати, вам читати, бо ж дощ прогнозується аж до кінця наступного тижня... Так само традиційно в мене є три пропозиції.

1.      Шаріка, яку я вже так давно пропоную. Аж див, що історія легендарної красуні, в яку було закохане ціле військо поетів та композиторів, ніяк не викликає бажання з нею познайомитися :-)
2.      Судові справи середини й другої половини 18-го століття, зізнаюся, доволі понурі. Кожна спроба якось доопрацювати книжку з їх оригіналами закінчується для мене головним болем. Але цікаво, якщо хто любить цей жанр, себто масакри і дуже шибеничний гумор.
3.      Ну й пригоди в готелі імені Кантора – себто одна дуже гарна математична теорія майже буквально на пальцях і без жодної формули. Так, як люблять гуманітарії :-)
Поки що ж до зустрічі і чекаю на присуд.

tin_tina: (ромашка)
Повний виклад спогадів Любомири М-ської про судовий процес над її батьком
1
2
3
4
5
6
7

От вже й зовсім кінець, залишилося хіба підсумки підбити і пояснити, що незвичайно є в цій судовій справі. Насамперед – як би ви оцінили тодішнє правосуддя? Далеко не ідеальне (ще б пак! Після винесення виправдовувального вироку людину 9 місяців протримали в ув’язненні), але й не зовсім людожерське, таки ж виправдали. Штука, однак, в тому, що такий вирок був дуже рідкісним і всіма причетними особами одностайно розглядався як чудо і ласка Божа.


А от чому так сталося? Тут ми вже поринаємо в царину припущень та домислів, хоча не зовсім безпідставних. Як на мене, то чималу роль відіграла відома і безсумнівна діяльність підсудного, спрямована на рятування полонених червоноармійців.


Все подальше - тільки мої припущення. Можна їх заперечувати і висувати свої )
От завдяки таким обставинам М-ський і вижив. Про подальшу долю родини можна розказати в кількох реченнях. Після ліквідації УГКЦ родина перебралася до Львова (запевняю, що ніякого розкішного польсько-єврейського приміщення не зайняла, мешкали в дуже скромній і дуже незручній квартирці), сам М-ський працював бухгалтером, донька. а потім і внучка пішли в фармацію, хто у Львові бував в аптеці-музеї, міг з внучкою зустрітися.


Моя мама, яка добре знала цю родину, казала, що добріших людей вона ніколи в житті не бачила.
tin_tina: (ромашка)
Хто думає, що на цьому історія ходінь по муках як самого підсудного, так і його родичів, завершилася, помиляється. На тому ще не кінець, для нас - кілька абзаців тексту, але в реальному часі довелося чекати аж 9 місяців.


Read more... )

От і все, розумію, що читачі вже занудилися, тому й заглядали мало. Що там, здається, цікавого - суд над цілком звичайною людиною, не політик, не бойовик, не письменник чи професор. А все-таки ця справа не є зовсім звичайною, я ще спробую пояснити, чому.
tin_tina: (ромашка)
Суд
Була осінь, падав дощ, настав день суду. Кілька днів перед тим прийшов шофер п.Шуст і сказав, що від своєї установи оформить собі путівку до Львова і раненько всіх свідків відвезе на суд. Мушу пояснити, що дитиною в Радимні біля Перемишля він залишився сиротою, і мій батько був його правним опікуном. Це дуже добрий чоловік. Був жонатий зі сестрою п.Барабаш, яка опікувалася капітанською дитиною, жили в одному домі, і він дуже допомагав та фактично замінив дитині батька.


Deus ex machina. В книжці ніхто б в таке співпадіння не повірив, але в житті траплялося )
tin_tina: (ромашка)
(якщо хто забув, в попередній частині щез і знайшовся списаний листок, що мав відіграти дуже важливу роль в майбутньому судовому процесі. А цей останній, врешті, наблизився)

Напередодні суду

В міжчассі зголосилася до нас і просила поставити її на свідка пані Барабашівна.


З'являється чимало нових персонажів, переважно приязно настроєних )
tin_tina: (ромашка)
(Хто забув, то попередня частина закінчилася тим, що мати оповідачки зустрілася з адвокатом, який сам запропонував свої послуги і спосіб порятунку арештованого батька сім'ї. Ключову роль мали зіграти зібрані раніше папери, які той же адвокат наказав пильно берегти).

Пошуки списаного листка паперу майже як у Едгара По )
tin_tina: (ромашка)
Несподіваний союзник, несподіваний противник

Для нас почалося життя рідних «ворогів народу». Постійні перевірки, ревізії, допити, поїздки до Львова з передачами на різних принагідних машинах, на дровах, на бочках, поміж козами і др.


Read more... )
tin_tina: (ромашка)
Перепрошую всіх, хто чекав на продовження історії родини М-ських (нагадаю, що розлучилися ми з ними відразу після арешту батька оповідачки, якраз о.М-ського з заголовку). Маємо змогу до неї повернутися, хоча, як побачимо в майбутньому, і тут можна буде поговорити на тему різних видів антисемітизму та їх практичного вияву.
Отож -

Зустріч з давнім приятелем

За кілька днів я поїхала до Львова принагідною вантажною машиною (поїзда й автобуса не було) шукати батька, тобто пробувати передавати передачу у різні тюрми. Планувала вступити до о. Г.Костельника, довідатися у нього про ситуацію і може там заночувати.

Read more... )


У прокуратурі з тої причини були дуже незадоволені і намагалися папери нам віддати.
tin_tina: (ромашка)
Арешт

В ніч з 11 на 12 квітня 1945 року ми почули сильний стукіт у двері й вікна.

Read more... )

Після обіду 12.IV. ми вже довідалися про арешти митрополита Й.Сліпого та багатьох інших священників у Львові і по селах.

tin_tina: (ромашка)

Вступ

Це було так.

Такий пам’ятний всім нам 2004 рік видався для мене дуже складним. Не буду вдаватися в деталі – але тоді мені з цілого ряду причин було аж ніяк не до літературних журналів. Тоді я їх ще передплачувала, але читання відклала до інших часів.

Врешті прийшли ті спокійніші часи, і от, перечитуючи певні спогади, які мені й при першому попередньому огляді впали в око, я помітила дивну деталь. Ім’я та дівоче прізвище матері авторки спогадів було точнісінько таке, як в моєї незабутньої прабабці (я не раз розповідала про її пригоди часів Великої війни). А прізвище, треба сказати, рідкісне.

Read more... )
tin_tina: (ромашка)
Точніше, таки про Галичину міжвоєнного періоду і "чим вона нам близька".

Не дасться заперечити, що тодішній галицький фемінізм - це фемінізм бідності, знайомий нам також з радянського варіанту. Особливих суперечок довкола майнових прав жінок не виникало, бо й майна було небагато, що там ділити. Жилося за зароблене, тому з економічних причин жінки в більшості працювали (себто поза домом, бо вдома працювали зажди), навіть якщо не дуже мали на це охоту. А, раз працювали, то мусили здобути відповідну освіту, та й суспільний тиск йшов саме в цьому напрямку. Словом, фемінізм першої хвилі!

Траплялося, однак, тодішнім володаркам громадської думки формулювати положення, до яких "фемінізм передового Заходу" добрався куди пізніше, у післявоєнні роки чи й ще далі... От є у м.ш.ф. [livejournal.com profile] maryxmas розвідка про те, хто така "чесна жінка" і чим жіноча честь відрізняється від звичайної. Я живо це згадала, перечитуючи певне оповідання Ірини Вільде.

Read more... )

Profile

tin_tina: (Default)
tin_tina

August 2017

M T W T F S S
 123456
78910111213
14 15 1617 1819 20
21222324252627
28293031   

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated 22/08/2017 06:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios